«Саботаж»
Артуро Перес-Реверте

Саботаж
Артуро Перес-Реверте


Фалько (укр.) #3
«Саботаж» – третiй роман шпигунськоi трилогii Артуро Переса-Реверте про агента таемноi служби генерала Франко.

Неперевершений Фалько отримав нове завдання. Цього разу вiн вирушае до Парижу, мiста кохання, мистецтва i Пiкассо. Великий художник працюе над «Гернiкою», намагаючись устигнути до Всесвiтньоi виставки. Однак Фалько мае щодо цього iнакшi плани.





Артуро Переса-Реверте

Саботаж


Присвячуеться пам’ятi Лоренсо Переса-Реверте, солдата Республiки, який вирушив на вiйну в шiстнадцять рокiв, повернувся в дев’ятнадцять i помер, не доживши до двадцяти двох


Зло, як i добро, мае своiх героiв.

    Ларошфуко «Максими»

Картина – це сукупнiсть ii руйнiвних елементiв.

    Пабло Пiкассо


Оригiнальна назва роману: SABOTAJE



© 2018 Arturo Pеrez-Reverte

© І. Шевченко, пер. з iсп., 2020

© «Фабула», макет, 2020

© Видавництво «Ранок», 2020









1. Ночi Бiаррiца


Пiд навiсом тераси миготiли п’ять бiлих плям i одна червона цятка. Бiлiли манишка сорочки, комiр, двi накрохмаленi манжети й хусточка у верхнiй кишенi смокiнга. Червоним мерехтiв вогник сигарети, затиснутоi в зубах чоловiка, який нерухомо сидiв у темрявi.

Ізсередини долинали приглушенi голоси й звуки музики. Сяйво спадаючого мiсяця розливалося срiблясто-чорним морем. Праворуч блимав маяк, а лiворуч виднiлися тьмянi вогнi староi частини мiста.

Стояла тиха, тепла, безвiтряна нiч, типова для середини травня.

Лоренсо Фалько востанне затягнувся сигаретою, кинув недопалок додолу i розчавив його пiдошвою черевика. Знову окинув оком море й берег, зосередившись на найтемнiшiй дiлянцi, де саме тiеi митi тричi спалахнув i згас лiхтар. Прийнявши сигнал, Фалько повернувся до казино й неквапливо проминув порожнiй салон, оздоблений хромом i пурпуровими лакованими панелями. Скрiзь горiли свiтильники в стилi артдеко, i величезнi дзеркала вiдображали його стрункий елегантний силует.

У гральнiй залi було людно, i Фалько обвiв пильним поглядом усiх, хто скупчився довкола вiсiмнадцяти столiв. Останнiм часом до казино навiдувалася iнша публiка. Вiд епохи автомобiльних перегонiв, джазовоi лихоманки, iспанських грандiв, англiйських мiльйонерiв, розкiшних кокоток i росiйських аристократiв-вигнанцiв у Бiаррiцi майже нiчого не залишилося.