«Поклик Ктулху»
Говард Лавкрафт

Поклик Ктулху
Говард Фiлiпс Лавкрафт


Ктулху, Дагон, Йог-Сотот i багато iнших – це темнi божества, придуманi Говардом Лавкрафтом в 1920-i роки, придбали згодом таку популярнiсть, що сотнi творцiв фантастики, включаючи Нiла Геймана i Стiвена Кiнга, до сих пiр продовжують розширювати його мiфологiю.Кожен монстр в лавкрафтовскому свiтi уособлюе собою одну з незлiченних граней хаосу. Криються в глибинах океану або перебувають в глибинi непрохiдних лiсiв, сплячi в египетських пiрамiдах або замурованi в гiрських печерах, якi з'явилися на нашу планету з зiрок або з безоднi незлiченних столiть, вони незмiнно ворожi людству i непiдвладнi розуму. І едине, що залишаеться людинi – це триматися насторожi…





Говард Фiллiпс Лавкрафт

Поклик Ктулху



(Знайдено серед паперiв покiйного Френсiса Вейланда Терстона з Бостона)


«А що як могутнi сили та iстоти й досi живуть серед нас … цi живi втiлення тих давнiх часiв, коли розум iснував у формах, якi з'явилися ще задовго до того, як у цей свiт прийшли люди … швидкоплинна пам'ять про них дiйшла до нас лише у виглядi пiсень та вiршiв, переказiв i легенд, де iх називали богами, монстрами та рiзними iншими мiфiчними iстотами …»

    Алджернон Блеквуд






Частина 1

Жах, вiдображений у глинi


Людина не здатна до кiнця осягнути свiй власний розум, i у цьому, я думаю, полягае найщедрiший i наймилосерднiший дарунок, отриманий нею вiд матiнки-природи. Ми не бiльше, нiж аборигени, якi безтурботно живуть на островi невiгластва, який з усiх бокiв оточений чорними водами нескiнченностi, тим самим наче показуючи нам, що вiдпливати далеко вiд берегiв може бути вкрай небезпечно. Рiзнi науки, кожна з яких розвивалась у своему власному напрямку, до цих пiр не завдавали людству багато шкоди. Але одного разу цi розрiзненi знання зiллються воедино i вiдкриють настiльки жахливi перспективи реальностi та нашого жахливого мiсця у нiй, що ми або з'iдемо з глузду вiд такого осяяння, або втечемо вiд цього смертоносного свiтла знань подалi до темного та неосвiченого, але принаймнi безпечного свiту нового Середньовiччя.

Теософи здогадувалися про важливiсть космiчного циклу, в якому наш свiт i людство – це лише тимчасовi величини.