«Жива Смерть»
Олів'є Ватін, Альберто Варанда

Жива Смерть — моторошна й водночас вишукана графічна історія від Олів’є Ватін з ілюстраціями Альберто Варанда, що поєднує наукову фантастику, готику й філософський жах.

Сюжет починається з трагедії. Десятирічна Ліза гине, впавши в безодню на Марсі — планеті, де людство намагається вижити після спустошення Землі. Її мати, Марс, не здатна прийняти втрату. Для неї смерть дитини — не кінець, а виклик. Вона готова порушити будь-які межі, аби повернути доньку, навіть якщо для цього доведеться втрутитися в саму природу життя.

У гру вступає засуджений учений Йоахім, якого повертають із заслання, щоб здійснити заборонений експеримент — створити клон Лізи. Те, що починається як акт відчаю й любові, поступово перетворюється на похмуру подорож у зону моральної катастрофи. Вікторіанський маєток серед руїн Землі, дивні істоти з глибин, кіборги, тіні лавкрафтівського жаху — усе це створює атмосферу, в якій наука й містика зливаються в одне.

Чи має людина право повертати мертвих? Чи залишиться «відроджена» Ліза тією ж самою дитиною — чи стане чимось іншим, небезпечним і незрозумілим? «Жива Смерть» не дає простих відповідей. Вона навмисно залишає простір для тривоги, сумнівів і фантазії читача, завершуючись відкритим фіналом, що довго не відпускає.

Окремої уваги заслуговує візуальна сторона: темні, насичені штрихування, стримана палітра й детальна композиція сторінок підсилюють відчуття готичного науково-фантастичного кошмару. Малюнок тут не ілюструє текст — він говорить разом із ним.

«Жива Смерть» — це графічний роман для читачів, які люблять атмосферні, повільні й тривожні історії, де сюжет ґрунтується не лише на подіях, а й на моральних питаннях. Книга, що сподобається шанувальникам готичного жаху, класичного «Франкенштейна» та наукової фантастики з темним, людським серцем.