«Ключ від Королівства»
Марина Дяченко, Сергій Дяченко

Ключ вiд Королiвства
Марина и Сергей Дяченко

Ключ вiд королiвства #1
«Ключ вiд Королiвства» – перший роман трилогii про пригоди школярки-семикласницi Лiни Лапiноi (до трилогii також входять романи «Королiвська обiцянка» i «Зло не мае влади»). Ця трилогiя вийшла в новiй серii видавництва «Фолiо» «Свiти Марини та Сергiя Дяченкiв», у якiй будуть опублiкованi майже всi твори (понад 20 томiв) письменникiв, перекладенi украiнською та чудово iлюстрованi. Також у цiй серii 2017 року вийшов друком роман «Страта». Лiна поверталася зi школи додому – втомлена, з важезним рюкзаком за плечима. Незвичайний випадок у тролейбусi привернув до неi увагу дивного чоловiка. Його звали Оберон i, як потiм з’ясувалося, вiн був королем мандрiвного Королiвства. Лiну, що не одразу погодилася стати бойовим магом, чекають розчарування i перемоги, страх i радiсть, дружба i зрада…

Марина та Сергiй Дяченки

Ключ вiд Королiвства

Роздiл перший

Оберон

Усе почалося в листопадi, темного дощового вечора. Точнiше, це був не зовсiм вечiр – тiльки п’ята година. Улiтку о такiй порi ще загоряти можна. А тут – темрява, холод, з неба сiеться чи то мряка, чи снiгова крупа.

У мене за плечима – важелезний шкiльний рюкзак, бо сьогоднi було сiм урокiв, а ще до того ж я взяла й у бiблiотецi двi книжки. Важив клятий рюкзак кiлограмiв десять, як у туриста. Не розiгнешся.

От я й вирiшила пiд’iхати додому тролейбусом.

Чекати довелося довго. Сновигали переповненi маршрутки – люди в них стояли, скоцюрбившись у проходi. На зупинцi зiбрався натовп, я вже шкодувала, що вiдразу не подалася пiшки. І тут пiдiйшов тролейбус – напханий, як бочка з оселедцями.

У тролейбусi голосно лаялися.

Я так i не дiзналася, через що веремiя зчинилася. Там iхала циганка iз циганчатами – може, вони образили цю тiтку, чи тiтка сама до них причепилася… Та коли дверi вiдчинилися, циганчата посипалися, як iз мiшка. А тiтка вискочила на тротуар i залементувала на всю горлянку:

– Ану геть, щенята! Щоб вони вам здохли! Щоб ви всi повиздихали!

У мене аж мурашки забiгали по шкiрi, Господи, чого так кричати? От i бiологiчка наша теж… Коли почне горланити, менi хочеться втекти кудись i сховатися або щезнути з цього свiту.