Степовий вовк
Hermann Hesse
Вiдчуження людини, яка живе «не як усi», пошуки свого «я» там, де це «я» знайти неможливо, психоаналiз, Фройд i Юнг, фантасмагорiя, еротика i джаз, роздвоення особистостi – все це «Степовий вовк», роман видатного нiмецько-швейцарського письменника, лауреата Нобелiвськоi премii Германа Гессе (1877–1962). Гарi Галер – головний герой роману – називае себе «степовим вовком, який заблукав у тенетах цивiлiзацii». Вiн книжник-одинак, який зовсiм не пристосований до життя i тому думае про те, щоб це життя покинути. Але декiлька незвичайних подiй вимушують його переглянути своi погляди…
Герман Гессе
Степовий вовк
Hermann Hesse
DER STEPPENWOLF
Roman
VOM STEPPENWOLF
© 1927 by Hermann Hesse All rights reserved by and controlled through Suhrkamp Verlag Berlin
© Є. О. Попович, переклад украiнською, 2007
© І. П. Мегела переклад украiнською, примiтки, 2020
© М. С. Мендор, художне оформлення, 2020
Степовий вовк
Вступне слово видавця
Ця книжка мiстить записки, що лишилися пiсля чоловiка, якого ми прозивали Степовим Вовком, – а втiм, вiн i сам не раз уживав це iм’я. Хтозна, чи слiд давати до них вступне слово; принаймнi сам я вважаю, що воно потрiбне. Я спробую в ньому викласти своi спогади про Степового Вовка. Моi вiдомостi про нього дуже скупi, а про його минуле, про його походження я й зовсiм нiчого не знаю. А проте його особа справила на мене сильне i, незважаючи нi на що, приемне враження.
То був чоловiк десь рокiв п’ятдесяти. Одного дня кiлька рокiв тому вiн зайшов до будинку моеi тiтки й сказав, що напитуе собi кiмнату. Вiн найняв мансарду нагорi й невеличку спальню бiля неi, а через кiлька днiв з’явився з двома валiзами та великою скринею, повною книжок, i пробув у нас дев’ять чи десять мiсяцiв. Жив вiн дуже тихо й замкнуто, i якби нашi спальнi не були поряд, через що нам доводилось випадково зустрiчатися на сходах i в коридорi, ми, певне, нiколи не познайомилися б, бо вдача в нього була не товариська, навпаки: такого запеклого вiдлюдька менi ще нiколи не доводилось бачити. То був справдi степовий вовк, як вiн часом називав себе: чужа, дика й воднораз несмiлива, навiть дуже несмiлива iстота з iншого свiту, не схожого на мiй.
