«Пікова дама»
Олександр Пушкін

Пікова дама
Олександр Пушкін

1833
Пікова дама означає потаємну недоброзичливість.
Найновіша ворожбитська книга.
І
А під дощ восени
Цілі ночі вони
Грали;
Сотню — бог їм прости!—
Від п'ятидесяти
Брали,
І приписували,
І відписували
З банку.
Так не раз восени
Дожидались вони
Ранку.
Якось грали в карти у конногвардійця Нарумова. Довга зимова ніч пройшла непомітно; сіли вечеряти о п'ятій годині ранку. Ті, хто виграв, їли з великим апетитом; інші неуважно сиділи перед порожніми своїми приборами. Але шампанське з'явилось, розмова пожвавилась, і всі взяли в ній участь.
— Що ти зробив, Сурін?—спитав хазяїн.
— Програв, як звичайно. Треба признатись, що мені не таланить: граю мірандолем, ніколи не гарячусь, нічим мене не спантеличиш, а програю!
— І ти ні разу не спокусився? ні разу не поставив на руте?.. Твердість твоя мене дивує.
— А який Герман! — сказав один з гостей, вказуючи на молодого інженера,— зроду не брав він карти до рук, зроду не загнув жодного паролі, а до п'ятої години сидить з нами й дивиться на нашу гру!
— Гра цікавить мене сильно,— сказав Герман,— але я не маю змоги жертвувати необхідним, сподіваючись набути зайвину.
— Герман німець: він обачливий, от і все! — зауважив Томський.— А якщо хто мені незрозумілий, то це моя бабуся графиня Анна Федотівна.
— Як? що?—закричали гості.
— Не можу збагнути,— провадив далі Томський,— як це бабуся моя не понтирує!
— Та що ж тут дивного,— сказав Нарумов,— що вісімдесятилітня старуха не понтирує?
— Так ви нічого про неї не знаєте?
— Ні! справді, нічого!
— О, так послухайте:
Треба знати, що бабуся моя, років шістдесят тому, їздила в Париж і була там у великій моді. Люди бігали за нею, щоб побачити la Yenus moscovite*.; Рішельє коло неї впадав, і бабуся запевняє, що він мало не застрелився од її жорстокості.
В ті часи дами грали в фараон. Одного разу при дворі вона програла на слово герцогові Орлеанському щось дуже багато. Приїхавши додому, бабуся, відліплюючи мушки з обличчя та одв'язуючи фіжми, оповістила дідусеві свій програш, і наказала заплатити.
Покійний дідусь, скільки я пам'ятаю, був чимось на зразок бабусиного дворецького.