«Небезпечна спадщина»
Андрій Кокотюха

Небезпечна спадщина
Андрiй Анатолiйович Кокотюха


TeenBookTo
Пригоди двох друзiв – розумника Максима Бiлана i силача Дениса Черненка – продовжуються. Цього разу вони приходять на допомогу маленькiй дiвчинцi, яка загубила песика. Вiдважним хлопцям таки вдасться зруйнувати «бiзнес» викрадачам домашнiх улюбленцiв. А поiхавши в Карпати на фестиваль пiснi, Максиму i Денис у та iхнiй подружцi Оксанi довелося втрутитися у дуже дивну i заплутану iсторiю – ловити нечисту силу в затишному карпатському будиночку, що отримав у спадщину вiд свого дядька-мольфара украiнець з Канади Зорян Бачинський.





Андрiй Кокотюха

Небезпечна спадщина



Серiя «TeenBookTo» заснована у 2017 роцi



Художне оформлення та iлюстрацii В. С. Печеник



© А. A. Кокотюха, 2014

© В. С. Печеник, художне оформлення та iлюстрацii, 2019

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2017




Собачi клопоти





1. Тато читае газети


Родина Бiланiв не часто вечеряла разом.

Сам голова сiмейства, Бiлан-старший, часто повторював: рiднi люди повиннi триматися разом. А нiчого, мовляв, так не гуртуе, як спiльна сiмейна вечеря. Мама не заперечувала. Тiльки тато сам же перший порушував традицii, варто було лише iх зробити правилом. То вiн десь затримався i прийшов пiзно, то з головою в роботу поринув у кабiнетi, i його не докличешся, а то взагалi спить без заднiх нiг – закiнчив чергову справу i вiдпочивае.

У Максимовоi мами – iншi погляди. Якщо в родинi хлопчик, то вiн мусить вчитися бути самостiйним. Уяви собi, казала вона Максимовому татовi, як буде, коли син виросте. Одружиться i вже наступного дня почне капризувати: давай, мовляв, жiнко, iсти. Збирай на стiл. Хiба сучаснi чоловiки повиннi так себе поводити? Нi, хай краще нiхто в родинi нi вiд кого не залежить. Є можливiсть поiсти всiм разом – добре, збираемося за столом. Нема – хай кожен сам себе обслуговуе. Добре хоч холодильник повний. Хто коли хоче, той тодi i iсть.

Сам же Максим не знав, що йому бiльше подобаеться: коли всi трое Бiланiв статечно вечеряють за кухонним столом, чи коли кожен накладае собi на тарiлку всього, чого бажае, та споживае де i як бажае. І перший, i другий варiант мав своi плюси та мiнуси. А головне – робив iжу чимось буденним, необов’язковим. Хочеш iсти – iж. Не хочеш – ходи голодним. Є насправдi бiльш цiкавi справи.