«Монологи вагіни»
Ів Енслер

Анотація
Наразі читачі тримають в руках незвичайну книгу. Це ювілейне видання приурочене до 20-ї річниці публікації збірки п'єс «Монологи вагіни» знаної в усьому світі авторки Ів Енслер. Такою само знаною є і її п'єса, що стала своєрідним перформансом-маніфестом, мовою виклику, звільнення й самовираження з метою подолання замовчування щодо жіночих тіл і життів, притаманного маскулінній людській спільноті. Це книга- сповідь, книга-крик і книга-одкровення, яке осяває кожну жінку, даючи їй змогу усвідомити своє начало й не соромитися його.?

П'єса «Монологи вагіни», попри художність тексту, є белетристичним синопсисом найгостріших питань сьогодення щодо Тендеру, фемінізму, сексуальності, людяності й рівності представників людської спільноти.


Iв Енслер
МОНОЛОГИ ВАГІНИ
Усім стражденним і значущим жінкам

Передмова
Жаклін Вудсон

Така потрібна тоді — ця книжка.

Така потрібна. Прямо зараз — ця книжка.

Є спірічуел, який починається зі слів: «У Галааді є бальзам, для наших ран цілющий. У Галааді є бальзам, що гоїть грішні душі». У багатьох із нас, тих, що дорослішали в п'ятдесяті, шістдесяті, сімдесяті й вісімдесяті, не було ніякого бальзаму. Ми крокували світом у своїх тілах, сповнені почуттям сорому лише за те, що народилися з вагінами й грудьми, стегнами й сідницями. Ми не знали межі сорому — звідки він узявся, з чиєї милості нам його навіяли. Зрештою, хіба феміністський рух не змінив життя жінок? Хіба ми не відвоювали свої тіла, себе самих і не рушили далі?

Можливо. Проте…

Уперше я прочитала «Монологи вагіни», коли мені було за тридцять, я щойно стала матір'ю, і моя донька саме була немовлям. На папері, як і кілька років до того на сцені, монологи змусити мене сміятися, плакати, танцювати від щастя. Та цього разу було щось іще: вони змусили мене задуматися про своє минуле і про доньчине майбутнє. Читаючи ці монологи, я усвідомила, що в житті багатьох із нас не вистачало розмов і свята — безсоромного свята вагін і місячних, грудей і поп, і стегон. Я знала, що ці розмови і це свято стануть частиною життя моєї доньки — і життя багатьох дітей, яких я допомагатиму виховувати.

У Галааді є бальзам, для наших ран цілющий.

Уперше, коли в мене почалися місячні, я намагалася ігнорувати їх — що успішно робила впродовж року.