«Каторжна»
Борис Грінченко

Каторжна
Борис Дмитрович Грiнченко

Шкiльная бiблiотека украiнськоi i зарубiжноi лiтератури
Постать видатного украiнця Бориса Дмитровича Грiнченко безперечно важлива для украiнськоi культури, адже вiн виявив себе як поет, письменник, публiцист, фольклорист, етнограф, мовознавець, критик, iсторик, педагог, перекладач, просвiтницький i громадський дiяч. Як прозаiк Борис Грiнченко вiдомий кiлькома повiстями та низкою оповiдань, якi наскрiзь cповненi патрiотичним чуттям та гострим болем за поневолення Украiни.

Особливо зворушливо автор змальовуе життя i виховання дiтей в тогочасних суспiльних умовах, реалiстично вiдтворюючи психологiю своiх маленьких героiв. «Каторжна» – це iсторiя дiвчини Докii, обдiленоi материнською любов’ю та ласкавим словом. Захищаючи право живоi iстоти любити i бути любленою, бути захищеною у цьому жорстокому i беззахисному свiтi, автор постае майстром психологiчноi прози.

Борис Грiнченко

Каторжна

© Т. М. Панасенко, передмова та примiтки, 2019

© М. С. Мендор, художне оформлення, 2019

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2010

Бiльше працював, нiж жив…

«…його велика праця, його велика любов до народу не згинуть нiколи i в них вiн ще довго житиме серед вдячних нащадкiв»

    М. Коцюбинський

Коли заходить мова про Бориса Грiнченка, одразу ж у пам’ятi спливають рядки Максима Рильського: «Збирайте, як розумний садiвник, / Достиглий овоч у Грiнченка й Даля»… Так, мабуть, найвiдомiша, грунтовна й титанiчна праця Бориса Дмитровича Грiнченка – це саме словник украiнськоi мови. Хоча початок життя й умови, в яких проходило дитинство майбутнього украiнського письменника, педагога, лiтературознавця, лексикографа, етнографа, iсторика, публiциста, видавця, громадського й культурного дiяча зовсiм не передбачали таку його дiяльнiсть.

Народився Борис Грiнченко 9 грудня 1863 року на хуторi Вiльховий Яр на Харкiвщинi. Його батько, вiдставний штабс-капiтан, дворянин, у власностi якого було 19 десятин землi та водяний млин, наполегливо запроваджував удома «панське» життя, категорично забороняючи дiтям вживати «мужицьке нарiччя». Дмитро Якович добре знав украiнську мову, але спiлкувався нею лише з селянами, в родинi ж розмовляли росiйською.