«Зухвале бажання»
Ірина Айві

Розділ 1

  Глава 1
  Грудень 2018
  -- Марто, ти бачила прогноз погоди? Снігопади та хуртовини. Не боїшся, що тебе присипле снігом? І ти більше ніколи не зможеш читати мені нотації, як правильно жити, -- скреготіла зубами сестра.
  -- Софіє, не хвилюйся. Зі мною все в порядку. Чесно! Я бачила прогноз погоди. Синоптики обіцяють трохи снігу, але так і має бути, враховуючи те, що на дворі зима.
  -- Я просто хвилююся за тебе. Де ти зупинилася?
  -- Не варто. Я зняла скромний котедж.
  Виглянувши у вікно я побачила, як протоптану доріжку замело снігом. От і добре. Саме це мені потрібно, щоб побути на самоті й спробувати зализати свої рани, а коли вони трохи затягнуться, знову повернутися до звичного життя.
  Зрада Руслана вибила мене з колії. Хоча слово <<зрада>> надто голосно звучить. Зраджує чоловік дружину або хлопець кохану дівчину, а великі боси не зраджують. Вони просто використовують таких наївних дуреп, як я. Шкода, що я це зрозуміла надто пізно.
  Я щедро поплатилася за свою наївність. Повірити не можу, що вважала службовий роман коханням всього мого життя. Молодець, Марто. Тепер у тебе ні кохання, ні роботи. І від мрій та планів на майбутнє теж нічого не залишилося. Серце розбите і капає кров ... А я ідіотка вважала, що каблучка у його шухляді призначена для мене. Навіть на палець одягла, щоб перевірити чи Руслан вгадав з розміром. І навіть, коли кільце злетіло з мого пальця я не змогла здогадатися, що воно призначене не для мене. Ну не дурепа!?
  -- Соню, якщо дзвонитимуть батьки, будь ласка не тривож їх моїми проблемами. Хай собі спокійно живуть та працюють, а я за тиждень повернуся й все стане на свої місця.
  -- Ну якщо ти так хочеш, то я мовчатиму, але їм все-одно доведеться пояснити чому ти не виходиш заміж за Руслана.
  -- Я не виходжу заміж за Руслана, тому що на днях він заручився з іншою дівчиною, а мені чітко дав зрозуміти, що я більше не потрібна йому ні в ліжку, ні в офісі, але про це батькам знати необов'язково, -- підвищую голос на сестру, щоб та не патякала зайвого.
  -- Добре, Марто. Я мовчатиму. Сама їм все поясниш.
  -- А у тебе, як справи?
  -- Норм, сестричко. Я не закохуюся у своїх босів, а просто використовую їх. Повір, так набагато легше живеться.