«Все золото твоїх снів»
Кшися Федорович

УРИВКИ



Коли тіні димних псів проминули найстарший із дубів, розчахнутий блискавицею, з його високого дупла, позіхаючи, виступив дехто.


— «Хто гонить так пізно крізь вітер і ніч?»


Дехто клацнув запальничкою, смачно затягнувся цигаркою з вишневим запахом, подивився туди, де затихала пам’ять по Дикій Гонитві.
— «О, мила дитино, зі мною піди: ми будемо бавитись коло води; над берегом квіти будеш збирати, зодягне тебе мати в парчу та злато…»


Димок від цигарки раптом розлився рікою, поповз землею, розносячи з собою вишневий аромат, недоречний і чомусь жаский середніччя у передзимовому лісі, перетворився на стіну туману та здійнявся догори, застеляючи зелене світло повні, вирівнюючи контрасти тіней.


— Можна інакше. «Чому ти тремтиш, дитино? Шепіт в нічному лісі. Кроки покинутих духів чуються з-за спини. Марива, мов коріння, у темні зіниці вплелися, танцюючі тіні совині стишено просять — спинись.»


Очі його відбивали світло малесенького вогника цигарки, як відсвічують очі диких звірів.


— «Крізь плетиво павутиння хто тебе переслідує? Кому тебе обіцяли розпливчаті тіні Таро? Куди ти ідеш, дитино, травою сирою безплідною, світлом старого місяця? — плаче вільшаний король».


Вихолоджене повітря розітнув тихий посвист, безнадійно далекий, болісно знайомий. Дехто повільно, совино повернув голову в бік звуку, прислухався, цокнув язиком:


— То ти ще говориш до них, крихітко, і вони слухають тебе, піднявши свої голови, «задихаються, але слухають». Тоді для тебе не все втрачено, а там, може статися, навіть і мені перепаде якийсь шанс.

Дослухався, виловлюючи в прохолодному повітрі, як вдалині змовкають вовчі голоси, як затихає посвист, востаннє прокотившись долиною.
Перш, ніж піти, провів пальцями в рукавичках над дуплом. Заткав його тканиною буття, ідеальним камуфляжем, абсолютною мімікрією, наче павук, що ткає невидимі полотна пастки.

__________________________________________________


Bet gintaras negrizta i sakus, проспівувала Марта, і хотілося кричати від подібності її голосу до іншого в цю мить. Що це означає, питав я та вона відказувала — бурштин не стане знову смолою, а ти не відміниш свого досвіду, бо все, що з нами трапляється, і навіть те, що трапляється з іншими або не трапляється взагалі — нас змінює, постійно, невідворотньо.