«Ворошиловград»
Сергій Жадан

Ворошиловград
Сергей Жадан

Одного разу ти дiзнаешся, що твiй брат зник у невiдомому напрямку, приятелi займаються фiнансовими аферами, а бiзнес намагаються перекупити представники незрозумiлих структур. Реальнiсть виявляеться хисткою та зникомою, життя робить крок убiк, i ти несподiвано опиняешся помiж своiм минулим, де на тебе чекають друзi, й майбутнiм, де на тебе чекають вороги.

«Ворошиловград» – роман жорсткий, меланхолiйний та реалiстичний. Наскiльки взагалi реалiстичним може бути соцреалiзм.

Вони приходять i забирають у тебе все, що тобi належить. Вони позбавляють тебе твоеi свободи й твоеi територii. Вони забирають у тебе твое минуле i твою пам’ять. І все, що ти можеш iм протиставити – це свою любов i свою ненависть. Ну, i своi кримiнальнi навички.

Сергiй Жадан

Ворошиловград

Частина перша

1

Телефони iснують, аби повiдомляти ними рiзнi неприемностi. Телефоннi голоси звучать холодно й офiцiйно, офiцiйним голосом простiше переказувати поганi новини. Я знаю, про що говорю. Все життя я боровся з телефонними апаратами, хоча й без особливого успiху. Телефонiсти всього свiту далi вiдслiдковують розмови, виписуючи собi на картки найбiльш важливi слова та вирази, а в готельних номерах лежать збiрники псалмiв i телефоннi довiдники – все, що необхiдно, аби не втратити вiру.

Я спав в одязi. В джинсах i розтягнутiй футболцi. Прокинувшись, ходив кiмнатою, перевертав порожнi пляшки з-пiд лимонаду, склянки, банки й попiльницi, залитi соусом тарiлки, взуття, злiсно давив босими ногами яблука, фiсташки й жирнi фiнiки, схожi на тарганiв. Коли винаймаеш помешкання i живеш серед чужих меблiв, вчишся ставитись до речей обережно. Я тримав удома рiзний мотлох, мов перекупник, ховав пiд канапою грамофоннi платiвки й хокейнi ключки, кимось залишений жiночий одяг i десь вiднайденi великi залiзнi дорожнi знаки. Я не мiг нiчого викинути, оскiльки не знав, що з цього всього належить менi, а що е чужою власнiстю. Але з першого дня, вiд тiеi митi, як я сюди потрапив, телефонний апарат лежав просто на пiдлозi серед кiмнати, викликаючи ненависть своiм голосом i своiм мовчанням. Лягаючи спати, я накривав його великою картонною коробкою. Зранку виносив коробку на балкон.