«Він – моя таємниця»
Ольга Джокер

1.

Аннотація:

- Алісо, нарешті! Ти постійно спізнюєшся! - Обурено вимовляє старша сестра і хватає мене за рукав кофти.
- Усі наші зібралися?
- Всі до одного. Скоріше ж. Хочу познайомити тебе зі своїм нареченим.
Швидко знімаю кросівки і йду за Катею по коридору.
- Тільки прошу тебе – поводься пристойно. Міша – шановна у місті людина.
Я застигаю у дверях вітальні і розглядаю присутніх. Мати, татка, дідуся... Тіло кидає в жар, коли я натикаюся на уважний і трохи глузливий погляд блакитних очей.
- Це Михайло. Мій наречений.
У горлі пересихає, ноги стають ватяними.
Киваю, вдаючи, що мені приємно познайомитися, хоча це зовсім не так.
Справа в тому, що ми вже були знайомі раніше. Місяць тому Міша став моїм першим чоловіком.

*

Михайло

Спати хочеться страшенно, але ще більше - палити.
Тру долонями обличчя. Відкриваю навігатор, дивлюся де знаходиться найближча заправка.
Приблизно за десять кілометрів. Потерплю.
Вдавлюю ногу в педаль газу, прокручую в голові пропозицію Тимура. Цікаву, дуже. Він організував крутий п'ятничний сабантуй. Алкоголь, дівчата. Жаль, що сьогодні я навряд чи туди потраплю — останні дні видалися пекельними за завантаженістю. Додому приїжджаю поспати години на три та по новій. Але відволіктися не завадило б.
На заправці беру каву та енергетик. Стою у черзі.
Машинально переводжу погляд на парочку перед собою. Високий щуплий хлопець з відстовбурченими вухами і вогнянно-руда дівчина.
- Аліс, гроші є? - Запитує він.
- Є, — ехом відповідає руда. - На карті.
Від нудьги розглядаю її зі спини. Тонку талію, опуклі сідниці в джинсових шортах і довгі рівні ноги в пошарпаних кедах. Одягнена не за погодою.
Але нічого така. Чіпляє, привертає увагу. Навіть в очах рябить від того наскільки яскравим здається її волосся. Фарбоване? Ні? Все її тіло суцільно вкрите ластовинням. Кожна оголена ділянка. Стає цікаво – у неї вони скрізь є?
Чорт, здається мені потрібна відпустка. Тижнів на три. І гарний якісний секс.
- Блін, карта неактивна! – обурюється хлопець. - Треба заплатити за бенз, Аліс. Терміново.
- Зараз шукаю іншу.
Руда нишпорить по кишенях долонями під обурені вигуки натовпу.
Я помічаю непримітний прямокутник, що валяється на підлозі. Піднімаю, верчу в руках. Лисиця обертається і піднімає на мене свій погляд.