«Війна за реальність. Як перемагати у світі фейків, правд і спільнот»
Дмитро Кулеба

Уривок з книги, люб’язно наданий видавцями.

КОМУНІКАЦІЯ НАРОДЖУЄ СВІТ

Агресія та спокуса

Онлайн- та офлайн-індустрії торгівлі, розваг і політики дарують нам безкрайні можливості вибору, розвитку, задоволення потреб, а собі - можливості нападу на людину та керування нею.

Вони ж хоронять людину, здатну критично осмислювати реальність та ухвалювати зважені рішення. Усе, що залишається над поверхнею, перетворюється на ідеальний простір для безкінечних комунікативних війн.

Війни вирують довкола та всередині нас. Кількість ліній фронту незліченна. Воюють у сім’ях, онлайн-спільнотах і суспільствах. Компанії воюють між собою, люди - з державами або з компаніями. Держави воюють із компаніями, а терористи воюють із державами. Навіть сторінки в соціальних мережах воюють між собою. І за всім цим можна спостерігати, часто в режимі реального часу. Так створюються досконалі умови для управління людьми з усіх боків. З будь-якою метою - доброю чи лихою.

Технології постійно створюють дедалі досконаліші інструменти впливу на людину. Сьогодні вони безпрецедентно ефективні. І ставатимуть ще потужнішими. Технології завжди крутяться довкола ключового способу управління - комунікації.

Освіта, релігія, нейролінгвістичне програмування, піар, соціалізація, інформаційна політика, корпоративні комунікації, пропаганда, стратегічні комунікації, маркетинг… Назви різні, а мета одна - спрямовувати людину, комунікуючи їй відповідні переконання та емоції.

Ефективність комунікації здебільшого тримається на двох гігантах - агресії та спокусі

Наприкінці 2005 року я поїхав працювати до Австрії. Як активний учасник Помаранчевої революції, я страшенно переймався розвитком подій удома. Протягом дня поживав багато новин та аналітики з українських медіа.

Це був дуже цікавий досвід ізоляції: ти наче й добре розумієш реальність, про яку йдеться, але бачиш її дистанційно лише через картину, сформовану медіа. Полотно нагадувало найвідомішу роботу Малевича - його центр був суцільно чорний і мав гострі кути.

Медіа щоденно транслювали конфлікти у владі, страх за майбутнє, гнів суспільства, наративи, що його розколювали, принизливі оцінки політиків, зловтіху коментаторів а-ля "Дострибалися на своєму Майдані?".