«Варвар»
Ольга Горова

Пролог 1.1

  31 грудня

  – Дивна у вас гостинність! – сарказм аж бринів.

  Але який з того зиск?

  Музика вирувала навколо. Біти підривали вуха!

  Серце калатало, загрожуючи вискочити в горло, а Женя неслася цим коридором, намагаючись зберігати видимість всього лише квапливого кроку. Навіщо звернула сюди, сама не зрозумівши, як? Навіщо поводилася, ніби божевільна?!

  – Якого біса ти йдеш за мною?! – прошипіла вона, не обертаючись.

  Та хіба можна тут хоч щось почути?

  Що трапилося з її витримкою та вмінням керувати емоціями?! Де звична крижана незворушність?

  Небезпечно. Смертельно. Як це ще охорона не почала її розшукувати?

  І все ж розуміє. Знає, що треба негайно припинити це шаленство. Та марно!

  – Зупинись. Розкажу, – ти ба, таки почув…

  Від цього низького, хрипкого голосу в неї щось до солодкого болю стискалось у животі! Било по нервах! Він самим звуком наказував та спокушав, трясця!

  Та Женя лише прискорилася.

  Вийти подихати – було поганою ідеєю. Він тим вдало скористався і вже наздоганяв її.

  Женя відчувала присутність чоловіка кожною клітинкою, і обертатися не треба.

  – Тимур! Дай мені спокій!

  Примітивне чуття якесь, дике, вшите в підсвідомість. Бентежні, нестерпно глибокі інстинкти, що так раптово у неї всередині вибухнули!

  А він зовсім близько, вже майже впритул. Почув її? Дослухався? Де там!..

  Напівтемний поворот, а вона не встигає. Туфлі безглузді, сукня вузька… Ненавиділа! Все заважає!

  – Не можу, Женю, – хрипко та трохи жорстко прозвучало біля самого вуха. – Це сильніше за здоровий глузд.

  Уперлася в стіну, усвідомивши, що все одно не зуміє вислизнути. І в цю ж мить її плечі опалив його жар! Жодного шансу не мала, виходить. Він весь час знаходився лише за крок від неї.

  Обернулася різко, подивившись очі в очі мужчині. Та з якого дива він її взагалі заганяє, ніби дикого звіра?!

  – Відійди, Тимур. Я серйозно! — скинула руку, уперши долоню в могутні чоловічі груди. А власні ноги підкошуються.

  Він її пригнічував.

  З першого моменту зустрічі вчора, коли вона з власним чоловіком на їх “ділові” перемовини прийшла. Розмазував по стіні своєю силою волі та харизмою.

  Ця клята харизма напирала на всіх. Навалювалася, вриваючись у приміщення мало не попереду цього чоловіка.