«Тест на батьківство»
Аріна Вільде

Глава 1

  Макс

  — Привіт, друже, кажуть ти ступив на тверду землю, коли відсвяткуємо це? — доноситься з динаміків голос друга. І як тільки дізнався?

  — Дай мені прийти в себе, я півроку провів в консервній банці і, здається, став соціопатом, — і я не перебільшую, все що я бачив за останні шість місяців: прісні обличчя двадцяти двох членів екіпажу, океан і докучливих крикливих чайок, які час від часу якогось чорта залітали далеко від берега і діяли на нерви.

  — Ах, так-так, тебе ж чекає наречена. Самотній вовк вирішив стати розсудливим, - в його голосі чується глузування і я фирчу у відповідь.

  — Наречена — це голосно сказано, Сань, але зате після одноманітного життя на судні є до кого рвонути. Як же довго я цього чекав! — б'ю кулаком по керму і відчуваю як у жилах закипає кров.

  — Тільки не кажи, що ти не збираєшся на ній одружитися, - всі веселощі злітають з нього в одну мить і тон стає занадто серйозним. Я останній з нашої компанії хто все ще насолоджується холостяцьким життям і анітрохи не шкодую про це. Сімейне життя точно не для такого як я. Пробував. Не зайшло. Але ось мої друзі та їх дружини постійно намагаються мені когось підсунути.

  — А з чого я повинен на ній одружуватися? У нас вільні стосунки.

  — Ти серйозно? Мені здавалося дитина — це досить вагома причина для одруження.

  — Яка ще дитина? – питаю з подивом і вивертаю кермо свого новенького позашляховика вліво. Забрав з салону годину назад. На щастя, менеджери там і справді справжні професіонали, оформили все за кілька годин, правда від підозрілих поглядів відбутися не вдалося. Ще б пак: приїхав прямо з аеропорту, з валізами і бородою, яку не збривав чорт знає скільки.

  — Так це... твоя ж вагітна. Не в курсі чи що? – понижаючи голос, запитує він.

  — Наташка? Вагітна? — не можу втриматися і пирскаю зі сміху. — Вона вчора засипала мій телефон своїми фотками. Вагітністю там навіть не пахло.

  — Яка ще Наташа? Я про Іру зараз.

  — Яка ще Іра? Зараза, потім передзвоню, тут попереду блок-пост, — я скидаю виклик, не розуміючи що знайшло на Сашу, і знижую швидкість. Теж мені жартівник знайшовся.

  Хочеться вже скоріше дістатися до будинку, прийняти душ і викинути в сміття весь одяг, який смердить машинним маслом так, що вже ніяке прання йому не допоможе.