«Ротонда душогубців»
Тодось Осьмачка

Ротонда душогубцiв
Тодось Осьмачка

Історiя Украiни в романах
У творi Тодося Осьмачки «Ротонда душогубцiв» зображено глибокий трагiзм долi украiнського народу напередоднi великого голодомору 1932-33 рокiв, подано художньо-психологiчний аналiз органiзацii цього штучного голодомору правлячою тодi тоталiтарно-терористичною сталiнською клiкою.

Тодось Осьмачка

Ротонда душогубцiв

Частина перша

Вступ. Нацiональна полiтика

У Москвi вночi з бокових дверей Кремлiвськоi стiни у город вийшов вiйськовий, одягнений у шинелю, картуз i чоботи. За ним дверцята в стiнi зачинив вартовий. Була мiсячна нiч. Попiд Кремлiвською стiною лежала густа та чорна тiнь. У нiй ледве помiтно було авто, що стояло при самiсiнькiй стiнi. А над ним i над стiною височiла вартова вежа i блищала бляшаним вершком вiд мiсяця. Там було тихо. Вежа вiдкидала тiнь через всю дорогу, чи швидше вулицю, яка вiддiляе Кремль вiд мiських будинкiв. На цiй вулицi мiсячний блиск вiд вистеленого камiння хвилями вилискував у повiтрi. І всi височезнi будинки проти осередку Московськоi диктатури полоскалися у мiсячнiм свiтлi i боками, i дахами, i вiкнами. А тi мiсця, в якi мiсяць не досягав, чорнiли, неначе казковi провалля. І з жодного будинку не можна було помiтити крiзь його вiкна iз середини свiтла. Мешканцi комунiстичноi столицi так спали, неначе навмисне притаiлися перед бiдою, щоб вона проз iх пройшла i щоб не помiтила iх загорнутих у мiстерiю схову.

Вiйськовий, глянувши на мiсто, потiм у тiнь на авто, пiдiйшов до його. І шофер сквапно перед ним вiдчинив дверi, i вiйськовий сiв i сказав до шофера:

– До мiсця iзди у вас е десять хвилин.

І шофер з мiсця пустив машину на всю ii силу. И вона летiла проз будинки через перехрестя вулиць, то вскакуючи в затiнки, то знов вилiтаючи на мiсячний блиск на дорогу… Хто бачив, як пролiтае вогнелiт iз безоднi на землю крiзь торкнутi мiсяцем хмари, той зможе уявити лет блискучоi машини проз величезнi будiвлi, повнi мiсячного свiтла, i проз чорнi тiнi, похожi на провалля.

Нарештi Їздуни вже минули Москву i мчать степовою рiвниною. Проз iх проскакують на боках де-не-де хатки, гаi i великi смуги лугiв. І гудок авто ось прорiзав замiський спокiй i дав знак до зупинки. І машина стала.