«Рай»
Неталі МакКензі

1

  — Ти й справді вмієш піднести до Раю. - проводячи пальцями по кубиках м’язів живота та все ще віддихуючись промовила шатенка модельної зовнішності.

  — А ти сумнівалась в цьому? - криво всміхаючись перепитав Раян відкинувшись на подушки.

  — Ну, багато хто вихваляється своїми вміннями, а насправді це не так. - ліниво потягуючись та виставляючи свої принади на показ протягнула дівчина.

  — Я не всі, любонько. Певен, ти пересвідчилась в цьому. - відповів Раян поглядаючи на годинник від торгової марки Армані Ексчендж.

  — Дідько, мушу йти.

  — Можливо, ти все ж таки затримаєшся? Я не проти повторення. - шатенка, ім’я якої Раян навіть не намагався запам’ятати, провела нігтиками по його грудях лишаючи ледь червоні сліди.
    — Не цього разу. Але тепер я знаю де ти живеш й можу якось навідатись.

  Підвівшись з ліжка він швидко одягнувся у футболку та джинси й не оглядаючись кинув коротке “Бувай” покинув кімнату дівчини та поспішив на зустріч з друзями, яку сам же запропонував кілька годин тому.

 

  ***

  Щойно таксі зупинилось перед входом до готелю, Міранда затамувала дихання. Попри те, що мережа готелів мала одне ім’я, у Балтиморі він виглядав якось більш помпезно, ніж у її рідному Канзас-Сіті. Або ж це було самонавіювання через те, що саме тут живе його власник. На додаток, в цьому готелі був його офіс. Якщо все піде за планом, то тут вона проведе всього лиш рік. Була лише одна причина, яка могла б завадити дівчині пробути тут саме стільки. Але Міранда вірила, що ніхто та ніщо не порушить її планів. І вона витримає цей рік.

  Глибоко вдихнувши вона вийшла з авто та подарувавши водієві таксі вдячну посмішку взяла свою сумку й попрямувала до входу.

  — Вітаю! Чи можу допомогти? - обличчя симпатичного юнака на рецепції розтягнулося у ввічливій посмішці.

  — Вітаю, я Міранда Еванс, мене перевели сюди зі штату Канзас.

  — О! Привіт! - від Міранди не приховався той факт, що посмішка стала ширшою та щирою. - Ти рано. Ми гадали, що ти приїдеш завтра. - він простягнув руку для вітання — Я Томас. Радий познайомитись! А це — він вказав на дівчину, яка розмовляла телефоном — Крісті.

  — Мені також приємно познайомитись. Я Міранда. - простягнувши руку у відповідь дівчина ледь потисла долоні колег.

  — Ходімо, я познайомлю тебе з Грейс.