Вірш «Повій, вітре, на Вкраїну»
Степан Руданський

Вірш «Повій, вітре, на Вкраїну» Степана Руданського відображає всю тугу та сум розбитого серця за втраченим коханням. Твір, очевидно, відносяться до інтимної лірики, адже письменник через нього намагався передати почуття, які були втрачені, але не забуті.

Що цікаво, праця Руданського має під собою реальну драму з життя автора, адже говорить про почуття до Марії Княгиницької – дочки священика, з якою у нього були взаємні почуття, але доля розлучила кохані серця. Попри те, що доля розвела стежки молодих людей, письменник так і не зміг забути це кохання, що країло йому серце й не давало можливості жити спокійно.

Композиційно твір дуже близький до народної пісні. Першим, що наштовхує на цю думку, є широке використання повторювальних зворотів та кільцева композиція, яка характерна саме для народної творчості. Також використання голосних та їх акомпанемент придає творові музичності, що наближує його до пісні.

Якщо говорити загалом про спектр використаного арсеналу художніх засобів автором, то він дуже широкий. Велика кількість зменшувальних та пестливих форм слів покликані показати глибокі почуття, що підбурюють душу головного героя. Використані епітети в контексті описування коханої дівчини теж говорять про ступінь емоційності всього твору.

Основним елементом з художніх засобів стають образи. Першим є ліричний герой, що відображає самого автора, який звертається до сил природи, аби ті принесли хоч звісточку про кохану дівчину. Другим же є безпосередньо дівчина, яка перебуває у ві сні й навіть не здогадується про те, що за неї згадує молодий юнак. Актуальність використаних автором мотивів туги, розлуки та безжальної долі, навіть після стількох років з моменту написання історії, залишається актуальним й донині, адже люди продовжують кохати.