«Невдаха»
Анатолій Сергієнко

Невдаха
Анатолiй Сергiенко


«Невдаха» – твiр про двох закоханих, що перебувають у щасливому, здавалося б, шлюбi, з часом перетворюють свое життя на постiйнi докори й страждання, хоча кожен з них розумiе, що любов ще не згасла. Автор крок за кроком дослiджуе характер i психологiчно вмотивованi вчинки людини, яка пройшла неабияку школу життя, в будь-яких ситуацiях залишаеться чесною, порядною, але вважае себе… невдахою. Чи справдi головний герой твору Іван Цибрак е невдахою – про це судити читачевi.





Анатолiй Сергiенко

Невдаха





1


– У тебе розум дитини, i не вистачае одноi клепки, – казала моя колишня дружина. – У сорок рокiв втратити таке мiсце роботи, кинути сiм'ю, дитину, влаштуватись працювати сторожем Бог зна де, може людина тiльки психiчно ненормальна. Що в тебе гуляв вiтер у головi в двадцять рокiв, я знала, але не сподiвалася, що в сорок вiн гулятиме iще дужче.

Звичайно, вона мае рацiю. Я згоджуючись, кивав головою, наступаючи лiвою ногою на праву, намагаючись затулити розiрвану шкарпетку, бо великий палець з жовтим не зрiзаним нiгтем визирав крiзь ремiнець босонiжка. Палець та роздерту шкарпетку я уздрiв тодi, коли переступав порiг кабiнету директора, i ще бiльше переполошився, побачивши у м'якому глибокому крiслi для вiдвiдувачiв Ольгу. Навiщо вона приiхала? І чому одна, без Іванки? За три днi донцi сповниться чотирнадцять. Доросла дiвчинка, восьмикласниця. Довго метикував над подарунком. Їздив до мiста, ретельно обстежив крамницi. Щось би iмпортне купити, щоб здивувати i маму, i доню. Щоб зрадiла Іванка, щоб сподобалося Ользi. Нехай знае, що у мене е смак i грошей для дитини не шкода. Хоча iмпортним Ольгу тепер не дуже й здивуеш. Нарештi надибав на югославську сукенку. Терпляче вiдстояв довжелезну чергу. Пiдписав кольорову листiвку з видом нашого пансiонату, привiтавши Іванку з днем народження, спакував бандероль, i швиденько на пошту. Подарунок, виходить, одержали вчасно, бо й про адресу з листiвки довiдались. Бач, приiхала. Мабуть, встигла вже й перебалакати з директором. Мовляв, кого вiн у себе пригрiв? Людину несерйозну, легковажну. Нехай, менi байдуже.