«Нестерпний бос»
Надія Борзакова

Глава 1

- Альона? - кінчиками пальців з убивчо довгими нігтями, вкритими червоним лаком, Таня торкнулася мого плеча, привертаючи увагу. - Ау-у-у! Ти тут?

- Дай закінчу, Тань, дві хвилини, - пробурмотіла я, не відриваючи погляду від монітора комп'ютера.

Перший день після відпустки це гірше за апокаліпсис. Особливо коли ти – керівник відділу корпоративних продажів. Особливо коли відносно недавно.

- Та що ти зараз зібралася закінчувати? На нараду ж час, Альоно!

- Наради по вівторках, - пробурмотіла я, продовжуючи друкувати.

- Ти в "Бітріксі" повідомлення не бачила чи що?

Щиро кажучи, не бачила. Я взагалі там лише робочий день розпочала і все. Тому що роботи стільки, ніби мене не було не два тижні, а два місяці.

- Ну ти даєш. Нас же продали. Ну, тобто, “Джинікс”. І нарада для знайомства із новим власником саме сьогодні. Точніше просто зараз. Чому ти так дивуєшся? Начебто ти не знала, що нас збираються продавати...

Від останньої частини фрази просто таки віяло глузуванням. Мовляв, як так, ти керівник відділу, а не знаєш того, що знаю я - твоя підлегла. Таня ніяк не може пережити, що крісло боса дісталося мені, а не їй. Яка працює в компанії "аж" на два роки довше за мене та ще й старша на чотири роки, і якій його обіцяли абсолютно всі рівно до того моменту, як я... Ай, яка різниця? Не змириться найближчим часом, зроблю так, що шукатиме нову роботу. І крапка.

- Тримати в голові всі чутки немає можливості, аж надто багато роботи. Навіть у відпустці, - солодко посміхнулася я, натякаючи на те, скільки разів вона мені дзвонила з запитаннями.

- Ну, це не просто якісь чутки. Це новини про дуже суттєві зміни, які, коли відбудуться, то можуть торкнутися всього і всіх, - звузивши очі, процідила крізь зуби жінка. Акцент зробила на "всіх". Це натяк зрозуміло на що. Типу може скоро ти вже не будеш босом. Ну ок, побачимо.

- Ти права. Дякую, що повідомила про ці зміни, коли вони сталися. Окрім іншого, саме для цього і потрібні підлеглі, - із задоволенням спостерігаючи, як обличчя Тані пішло червоними плямами, проспівала я.

Заблокувала комп'ютер, взяла зі столу блокнот та ручку та піднялася. Обсмикнула поділ кремової сукні-сорочки, плавним рухом поправила зачіску. А потім рушила до дверей слідом за Тетяною. Іра зі Свєтою одразу приєдналися.