«Не моя проблема»
Наталія Згама

Глава 1

  - Рухайся плавніше, Ем! Ти сьогодні дуже розсіяна. - кричить мені Шон, клацаючи камерою.
  - Пробач, я сьогодні дуже втомилася. У мене були заняття, потім підробіток в бібліотеці. Я відразу говорила мамі, що це погана затія - робити сьогодні фотосесію.
  - Послухай, ти ж знаєш мене не цікавлять чужі графіки - у самого роботи валом, а сьогодні у мене ще зйомка акторів у театрі.
  - Це була не моя затія!
  - Плювати. Або ти викладаєшся на всі сто, або не забирай мого часу!
  Якщо я не зроблю сьогодні фото, щоб поповнити своє портфоліо, мама мене вб'є.
  - Все в порядку, зараз продовжимо. Я тільки вип'ю склянку води.
  Шон закочує очі до неба, всім свої виглядом кажучи, що його моя незібраність дратує. Але мені плювати. Я з ранку нічого не їла, і ледь тримаюся на ногах. А ці тортурові знаряддя, а не шпильки на ногах, мене добивають. Я, звичайно, поважаю Шона за те, що він створює не звичайні фотографії, а справжнісінькі шедеври, але він просто деспот, який ніколи не дає перепочинку. Тільки мамині зв'язку допомогли нам вирвати час зйомок у Шона. Тепер мій графік складений не по годинах, а по хвилинах. Якщо мої фотосесії для реклами і далі будуть продаватися з таким успіхом, я незабаром зможу назбирати трохи грошей.
  Намагаюся заспокоїтися і забути про втому. Ноги судомить від вісімнадцятигодинного божевільного дня, але на сьогодні в планах тільки ця фотосесія. Мені потрібно випити води і позувати, як я робила це завжди, ось і все. Я впораюсь.
  Залпом випиваю склянку прохолодної рідини. Мені хочеться вилити весь вміст пляшки собі на голову, щоб трохи підбадьоритися, але, боюся, Шон такого жесту не оцінить, з урахуванням того, що над моєю зачіскою та макіяжем працювали сьогодні дві години поспіль.
  Повертаюся в робочу зону, задекоровану біло-блакитними тканинами.
  - Я готова.
  Всі мої рухи сьогодні автоматичні. Я швидше позую за звичкою, а не тому, що хочу добре виглядати в кадрі. Я знаю всі ці хитрощі моделей на зубок, які дозволяють виглядати виграшно в кадрі. Шону це не подобається, але він все одно мене знімає, і більше не робить зауважень. Свою роботу я роблю, хоч і без ентузіазму, а він постійно клацає камерою, не відволікаючись на те, щоб поставити мене якось інакше.
  Нарешті, нам вдається зробити всі необхідні знімки, і я ховаюся в гримерці.