«(Не)бажана вагітність»
Аріна Вільде

Глава 1

  — Тобто — ти вагітна? — притулившись спиною до стіни перепитує Юра, загородивши мені прохід у квартиру. Я нервую, а ще злюся на нього. За те що він зник ось так раптово, за те, що зараз дивиться на мене глузливим поглядом, наче я вулична собачка, яка проситься назад. Або ж таким чином він намагається викрити мене у брехні, тому що вважає, що за допомогою жіночих хитрощів я збираюся затягнути його під вінець?

  — Так, — киваю на видиху і підтискаю губи. Звичайно я знала, що Юра не зрадіє цій новині, та я й сама не в захваті, але не очікувала, що він буде такий холодний зі мною при зустрічі.

  — Від мене? — уточнює він.

  — Так.

  — Який термін?

  — Вісім тижнів.

  — Гарна спроба, крихітко, тільки от незадачка: я бачу тебе вперше в житті, а ще мене не було в країні три місяці. Тому припини цю маячню, я на таке точно не куплюсь.

  — Що? Ти знущаєшся? А, ні, стривай, я тобі набридла і ти вирішив позбутись мене таким чином, так? Не дзвонив цілий місяць, не відповідав на мої повідомлення, а потім взагалі змінив номер. Знаєш що, Юра, це твоя дитина і тобі доведеться подбати і про неї, і про мене, - я підходжу до нього впритул і тицяю пальцем у сталеві груди, висловлюючи тим самим своє незадоволення.

  Його вираз обличчя різко змінюється і поки хлопець недовірливо дивиться на мене, я хапаю за ручку валізу і забігаю у квартиру. Чи мало, що йому стукне в голову? Раптом зачинить двері прямо перед моїм носом і я залишусь на вулиці? Без роботи, житла і з дитиною під серцем.

  — І якщо ти кажеш, що вперше бачиш мене, то звідки я знаю що у тебе на спині шрам від ножового поранення, ти п'єш вранці каву без цукру із зеленої чашки, ненавидиш морепродукти, а ще в тебе алергія на котячу шерсть? - Я зриваюсь на крик і з люттю в очах поїдаю його поглядом.

  — Розпитала у моєї колишньої? — скептично запитує він, закриває вхідні двері і, схрестивши руки на грудях, уважно розглядає мене.

  — Так-так, а ще про розташування кімнат у квартирі, макетах вітрильників у кабінеті і про вічний безлад у гардеробній, — не витримую я. Мені стає незатишно під його пильним поглядом. Відчуття, немов переді мною абсолютно чужа людина, незважаючи на те, що зовні це все ще той самий хлопець, з яким ми познайомилися на березі річки.

  Він мовчить.