«Місто Драконових Кісток»
Крістіна Логоша

  Розділ 1

  Я розпрямила складки на сорочці і відразу докорила собі за це.

  — Мій суджений не помітить зім’яту тканину. Закляття зробить мене непомітною для нього, — повторювала як мантру, але все одно поправила бавовняний поділ.

  А раптом він потворний? Чи старий? Чи вже одружений, а мені судилося стати його коханкою?

  Одна жахлива здогадка змінювалася іншою, але я не могла відмовитися від наміченого плану. Свічки на межі крейдяного кола вже догоряли. Залишилося ступити в центр і зустрітися з тим, кому я призначена долею. Зібравши всю мужність у кулак, я перетнула чаклунську межу і…

  …опинилась у похмурому приміщенні з високим кам’яним дахом. Все навколо було охоплено щільною парою та завішане тонкими напівпрозорими фіранками.

  Відсунула тканину, поперед мене відкрилася простора купальня. Мармурова підлога, готичні пілястрі та розписні стіни — все кричало про те, що я потрапила до будинку одного з представників магічних еліт.

  За наступною шторою починався великий басейн із бірюзовою водою. Відкинувшись на мармуровий борт, у воді лежав чоловік.

  Першим поривом було втекти, повернутися до своєї комірчини на горищі. Головну відповідь я вже отримала — мені судився не Вернон! Отже, потрібно відмовитися від його пропозиції.

  Бажання роздивитися чоловіка перебороло доводи розуму. Чим ближче я підходила, тим більше переконувалась, що доля щось наплутала. Голий незнайомець,  по груди занурений у воду, був володарем розкішної атлетичної фігури. Обома руками він тримався за краї купальні, демонструючи неймовірний рельєф м’язів.

  На додачу до сильного тіла у красеня було ангельське обличчя. Окреслена лінія підборіддя, чуттєві губи та грецький ніс. Зімкнені повіки прикрашали густі вії, а по плечах розкидало довге темне волосся. Було в ньому щось осліплююче, манливе і небезпечне.

  Грудну клітку незнайомця прикрашало татуювання срібного дракона, яке охоплювало широкий розворот плечей і спускалося до ліктя. Чоловік був із привілейованого класу. Тільки їм дозволено мати подібні обереги.

  Несподівано брюнет прибрав руку, і вона хлюпнула під воду. Я здригнулась, але вчасно згадала, що він мене не бачить. Бажання розглянути красеня ближче підхльостувало йди вперед. Я зупинилась біля краю купальні і без жодного страху сіла поряд із ним.