«Мій колишній кошмар»
Катя Кірініна

Мій колишній кошмар
Катя Кірініна


Пролог



– Зміна адміністраторів, перед початком сезону, – моя безпосередня начальниця важко зітхає, розводячи руками, а я сиджу і дивлюся в одну точку. – Він не може тебе звільнити. Кому я тепер довірю наш готель?

Особисто мене вже зовсім не турбує майбутнє цього готелю, але говорити подібне вголос не можна, я поки що частина команди, яку, за іронією долі, очолив мій колишній. Клас.

– Соня, послухай, – Ганна бере мене за руку, розвертаючи обличчям до себе. – Я піду ще раз до нього, скажу, що не можна тебе звільняти, що ти фахівець своєї справи й без тебе, тут все звалиться. Я боротимуся.

Нове начальство, що тут казати? Я навіть здивована, що за всіх обставин, я взагалі тут протрималася так довго. Мене він міг звільнити ще першого дня, але він чекав. Цікаво, чого? Перевіряв? Випробовував? Насолоджувався моїм приниженням?

– Якщо Марк Ігорьович так вирішив, то тут, що б ви не сказали, все без пуття, – підібгавши губи, намагаюся триматися.

Я не кажу їй, що знаю цю людину краще, ніж усі в цьому готелі. Якщо Марк щось собі вирішив, то хоч вбийся, але нічого змінити не можна. Так було, поки ми були разом. Давно. Дуже давно. І може він певною мірою і змінився, але не в цьому сенсі точно.

– А може, ти сходиш до нього? – несподівано пропонує вона мені, і я різко здригаюся. – Ну а що? Розкажеш йому про свої ідеї, про те, що презентацію для греків робила саме ти, і що краще за тебе йому нікого не знайти.

Нісенітниця якась. Марк мене явно ненавидить, і в нас це ніби взаємно. У нас була історія, і скажемо так, ми любили один одного, з пісні слів не викинеш, але це в минулому, а зараз, щоб я просила його мене не звільняти? Просила? Ні.

– Це погана ідея, Ганно Павлівно, – заперечливо хитаю головою. – Він зі мною не розмовлятиме. Та й не принижуватимуся я перед ним, – багато честі!

– А ти спробуй! Давай, Соня. Тобі зараз втрачати нічого, звільнить, так звільнить, але якщо тобі вдасться до нього достукатися, то ти зможеш хоча б взяти кредит, щоб оплатити матері операцію.

Як би не волала моя гордість, але в її словах все ж таки є сенс. Мамі стає з кожним днем ??все гірше, а лікар уже говорив відкрито, що чекати немає часу. Мені потрібна, ця бісова робота, потрібен кредит, щоб повністю оплатити її лікування.