«Фантазії мого президента»
Влада Холод, Мар'яна Доля

Пролог

  Коли я побачив Юліанну, то, чесно кажучи, вперше за багато років здивувався. Вона ж, схоже, взагалі впала в ступор. То бліднішала, то червоніла, а ще відкривала рота, як дурна риба, яку щойно викинуло на берег.;

  Такий придуркуватий вираз обличчя не в?язався з її практично ідеальною фігурою. Вона могла бути класною секретаркою, ми б могли непогано розважитись, але...;

  — Марто, вийди, залиш нас на одинці, — я усміхнувся своїй секретарці.;

  — Добре, — кивнула Марта і пішла, прикриваючи за собою двері.

  — Я... Ви... Чому... Як... — пробурмотіла «Юліанна».;

  — А ти дійсно Юля, — я покрутив у руках її резюме, яке до цього лежало в мене на столі. — Коли побачив його зранку — трохи сумнівався, все ж, вчора в клубі ти виглядала дещо... інакше.

  — Я...

  Я поклав резюме, усміхнувся, клацнув на телефоні на вимкнення камер в кабінеті, встав з-за столу і пішов прямо до неї.

  Вона ж навпаки зробила крок назад. На кожен мій крок до неї вона робила крок до стінки, аж поки її спина не торкнулась дверей, у які вона до цього і увійшла.;

  Вже за секунду між нами лишалось лише пів кроку.;

  Я подався вперед, до її вуха:;

  — А парфум той самий, — прошепотів, викликаючи на її шиї зграю мурашок, а потім різко схопив за зап?ястки, і завів їх над її головою. — Зізнавайся, лялечко, як ти дізналась хто я, і хто тебе прислав?

  — Я... Я...

  — Не треба мені тут заїкатись, — прошепотів я, обпалюючи ніжну шию гарячим подихом. — Камери я вже вимкнув. Кажи зараз і, можливо, я тебе пожалію. Поки що я дійсно добрий.

  — Але...

  — Що це за парфум? — перебив я її, глибоко втягуючи повітря біля її шиї.;

  — Це...

  — Він тебе дешевить. На метелика ніби не схожа, але пахнеш як метелик, — продовжив я. — Хоча хто знає, які в тебе ще секрети. Якщо ти вчора забрела до нашого таємного клубу, то ти можеш бути як проституткою, так і наркоторговицею.;

  — Що?! — вперше в її голосі прозвучало прямо таки обурення.;

  — Ти завжди така небагатослівна? Такі в помічниці не годяться. Аж не віриться, що мені порекомендували тебе, лялечко, — я зазирнув їй в очі.;

  — Я вже і сама не хочу у вас працювати! — пошепки прокричала вона на мене... Ого, схоже гонор прорвався.