Білосніжка та семеро гномів
B одній маленькій країні жила королева дивовижної вроди. Королева дуже хотіла мати донечку, і, певно, мрію її підслухали добрі чарівниці, бо незабаром у неї й справді народилася маленька дівчинка. Однак коротким було щастя королеви: лише один раз узяла вона свою донечку на руки, глянула на неї, прошепотіла:
— Люба моя Білосніжко, — та й померла.
За якийсь час король оженився знову. Нова королева була непогана на вроду, от лише душу вона мала чорну та злу. Ніколи ще не було в королівстві такої лихої жінки, як мачуха Білосніжки.
Спливали роки. Краса королеви не в’янула, але поряд з нею підростала Білосніжка. Дівчину любили всі — не тільки за вроду, а й за добре серце. Одна лише королевамачуха ненавиділа її, і що далі, то дужче. Вона страшенно боялася, що Білосніжка підросте і стане найвродливішою в королівстві. Мачуха робила все, щоб краса принцеси зів’яла.
Білосніжка порала найчорнішу роботу, одягалася в саме лахміття і жила разом зі слугами. Королева як могла принижувала принцесу, однак, живучи в бруді й тяжко працюючи, дівчина з кожним днем усе гарнішала, і всі те бачили.
Юна Білосніжка мріяла про прекрасного принца, який забере її колись від жорстокої королеви до свого кришталевого палацу...
І ось, нарешті, настав день, що його так боялася королева. За звичкою вона запитала своє чарівне дзеркальце:
Дзеркальце, скажи мені:
наймиліша я чи ні?
Дзеркало завжди казало правду, тому цього разу відповіло зовсім не так, як звичайно.
Воно трохи помовчало і мовило:
Чудове, як завше, обличчя твоє,
але в королівстві миліша вже є:
чарівна у неї усмішка,
звати її — Білосніжка!
З великої люті обличчя королеви поблідло, як сметана. Вона вибігла з королівських покоїв і звеліла покликати свого вірного мисливця.
— Заведи принцесу в ліс і вбий її! — наказала вона. — А її серце принесеш мені ось у цій скриньці!
Що мав робити мисливець! Хоч який він був жорстокий, але йому теж було шкода прекрасної і доброї Білосніжки. Він так лагідно заговорив до неї, що дівчина пішла з ним без жодного страху...
Як гарно було в зеленому лісі!.. Не знаючи, що на неї чекає, принцеса радісно бігала поміж дерев, зривала фіалки і наспівувала пісеньки.
