Вишневий сад (скорочено)
Антон Чехов
Комедія на чотири дії
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ранєвська Любов Андріївна, поміщиця.
Аня, її донька, 17 років.
Варя, її названа донька, 24 років.
Гаєв Леонід Андрійович, брат Раневської.
Лопахін Єрмолай Олексійович, купець.
Трофимов Петро Сергійович, студент.
Симеонов-Пищик Борис Борисович, поміщик.
Шарлотта Іванівна, гувернантка.
Єпіходов Семен Пантелійович, конторник.
Дуняша, покоївка.
Фірс, лакей, старий 87 років.
Яша, молодий лакей.
Події розгортаються в маєтку Л. А. Раневської.
Дія перша
Травень, цвітуть вишневі дерева. Починає розвиднятися. У кімнаті, яка й досі зветься дитячою, Лопахін і Дуняша чекають на приїзд Раневської. Любов Андріївна п'ять років перебувала за кордоном і ось зараз повертається додому. Майже всі домочадці, не виключаючи старого Фірса, відправилися зустрічати її на станцію. Потяг запізнюється на дві години, Лопахін говорить про Раневську: "Добра вона людина. Легка, проста людина". Згадує, як вона жаліла його, хлопчиська, коли йому перепадало від батька. Входить Єпіходов з букетом і тут же упускає його. Конторник жаліється, що з ним кожного дня трапляються якісь негаразди: ось букет упустив, стілець перекинув, позавчора купив чоботи, а вони риплять. Говорить він дивно, незрозуміло: "Ось бачите, пробачте на цім слові, яка обставина, між іншим... Це просто навіть чудово". Його так і прозвали: "двадцять два лиха". Поки всі чекають Раневську, Дуняша зізнається Лопахіну, що Єпіходов їй освідчився.
Нарешті під'їжджають два екіпажі. З'являються Раневська, Гаєв, Симеонов-Пищик, Аня, Варя, Шарлотта; поспішаючи, проходить, спираючись на палицю, Фірс, у старовинній лівреї та високому капелюхові. Любов Андріївна радісно оглядає стару дитячу, каже крізь сльози: "Дитяча, мила моя... Я тут спала, коли була маленькою... І зараз я наче маленька..." Варя, на якій, правду кажучи, і тримається вся оселя, робить розпорядження по господарству ("Дуняшо, скоріше кави... Матінка кави просить"), ласкаво каже сестрі: "Знову ти вдома. Серденько моє приїхало! Красунечка приїхала!" Аня розповідає їй, як вона втомилася від своєї подорожі до Парижа, до матері: "Приїжджаємо в Париж, там холодно, сніг. Французькою я говорю жахливо. Мама мешкає на п'ятому поверсі... у неї якісь французи, паггі, старий патер з книжкою, і понакурено, незатишно...
