«Восьма жертва»
Дарина Гнатко

Восьма жертва
Дарина Гнатко


Загадковi та моторошнi подii порушують спокiй маетку Смотрицьких. Одна за одною гинуть молодi крiпачки. Селом ширяться рiзнi чутки. Кажуть, то справа рук католицьких ченцiв, котрих привезла з собою до маетку полячка Владислава Пашинська. Це золотоволоса вiдьма, що закликала зло. Тим часом графиня Смотрицька палко закохуеться в сусiда, Олексiя Забродiна, але його серце належить графськiй крiпачцi Яринi. Графиня ладна на все, аби здобути кохання помiщика i позбутися зеленоокоi дiвчини, що стала мiж ними. Маеток ось-ось здригнеться вiд звiстки про восьму жертву. І нею може стати будь-хто.





Дарина Гнатко

Восьма жертва






















Жодну з частин цього видання не можна копiювати або вiдтворювати в будь-якiй формi без письмового дозволу видавництва



© Іргiзова Ю. Г., 2020

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2020

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне оформлення, 2020


* * *


Ухнувши, десь у лiску озвалася сова.

Здригнувшись, Солоха Раденчиха спiткнулась об корiнь котроiсь деревини й неголосно вилаялася. Високо в небi мiсяць, що наближався до повнi, пiдморгнув, наче насмiхаючись iз Солохи, iз мандрiв ii оцих нiчним лiском, – i вiдразу ж сховався за пухнастим вкривалом хмари, що набiглася була на нього, мов то був вiн засоромився чи перестрашився недоброго погляду темного ока Солохи, котра спочатку була позиркнула на небо, потiм же на стежину, яка сховалася в темряву пiсля заходу мiсяця за хмару, й бовкнула невдоволено:

– Хай тобi трясця…

Поморщившись, молодиця зiтхнула й повiльно рушила далi стежиною. Коли б не любощi пристраснi з офiцером москалiвського полку солдатiв, що квартирувався в Градизьку, то зроду б не загоновили Солоху в цi мандри темним лiском. Та тiльки ж була поглянула в очi тi клятi свiтло-блакитнi, кацапськi – й геть пропалася була, впалася в обiйми гарячi та пристраснi, така вже раденька з того, що Миколи майже мiсяць немае вдома – перебував iз паном у Львовi.