«Володарка останньої фортеці»
Анна Ліє Кейн

1. Весілля

  Замок Вомон-ле-Тіссен я побачила на черговій зупинці, яку організували для моєї матінки. Тиждень тому вона застудила спину на весняному протягу і тепер вимагала зупинки кожні кілька годин. Через це наш шлях розтягнувся із трьох діб майже до п'яти.

  Я вийшла з екіпажу, щоб розім'яти ноги та побачила його.

  Вомон-ле-Тіссен - фортеця, оточена ровом і кам'яною стіною, що наїжачилась кілками та дивилася навколо порожніми бійницями. Коли теж служили більше декором: на замок уже багато років ніхто не нападав, але він був ідеально підготовлений до оборони.

  Герцогство Валуа, куди ми прибули, розташовувалося на півночі Ольдовії. За Валуа починалися гори та за хребтом Вічної Морозі вже розкинулося інше королівство. На південь розташувалися землі Монтанарі та столиця. Якщо дивитися на карту, Валуа здавалося огірком: довгаста підгірська територія, що оминає землі Монтанарі й закінчується двома опуклими півколами на стику із сусідніми герцогствами.

  Живучи на Півдні Ольдовії, я лише кілька разів вибиралася до столиці, а про північний Валуа чула лише на уроках географії. У трактатах говорилося багато про фортецю Вомон-ле-Тіссен, яку я зараз розглядала.

  Серцем замку був великий палац зі світло-сірого каменю. П'ять веж скинули шпилі до передгрозового ранкового неба. На флагштоках майоріли яскраво-червоні прапори герцогства Валуа. Звідси не було видно герб герцога - лев, що давить лапою змію, але мені вдалося розглянути флюгера з кованими плоскими царями звірів.

  Палац відрізнявся тим, що в ньому було багато великих вікон, у металевих рамках. Мої батьки не могли дозволити собі ні такий величезний палац, ні стільки чистого скла, ні майстерну роботу майстрів.

  Батько мого нареченого майже все життя будував цю велич, і зараз Вомон-ле-Тіссен по праву вважався найкрасивішим і найпродуманішим замком в Ольдовії.

  Звичайно, за офіційними даними, найкращим був палац Його Величності короля. Але це було лише на папері.

  Відмінною особливістю Вомон-ле-Тіссен була система каналізації та водопостачання, яку архітектори почали розробляти ще за життя діда теперішнього лендлорда. Зараз землю під замком, як жахливі черв'яки, пронизували канали, що відводять відходи життєдіяльності мешканців Вомон-ле-Тіссен, звільнивши вулиці від нечистот та смороду.