«Три хрестики Аліє»
Наталія Довгопол

Три хрестики Алiе
Наталiя Довгопол

Життя Алiе Ханим безтурботне та розмiрене: дочка турецького намiсника в Криму й колишньоi полонянки з Украiни звикла до розкошiв та пестощiв. Але раптово для Алiе все змiнюеться пiсля зустрiчi з засудженим до страти козаком Лукашем… У руках Алiе опиняеться хрестик, який дiвчина обiцяе передати його матерi в Киiв. Обираючи мiж гаремом турецького хана та романтизованою в маминих розповiдях Украiною, Алiе наважуеться втекти з дому в пошуках новоi долi. Якi ж пригоди чекають юнку на незвiданому досi шляху?..

Наталiя Довгопол

Три хрестики Алiе

Історiя, яку я розповiм вам, сталася чотири вiки тому. Вона обросла легендами, як камiнь обростае мохом. Дiйснiсть переплелася зi здогадками, правда ж затерлася до дiрок, немов стара скатертина. А може, то була й не справжня iсторiя, а всього-на-всього казка, вигадана опiвнiчною порою одною з шахеризад кримського хана…

Метушливе приморське мiсто захлиналося вiд пилу й лiтньоi спеки. У порту по-татарськи лаялися рибалки, а з невiльницького ринку долинало жалiсне голосiння й крики торговцiв. Кафа[1 - Сучасна Феодосiя.] жила своiм звичним життям – життям покiрного васала Османськоi Порти та найбiльшого ринку рабiв у всьому Кримському Ханствi. Це пишне та багате мiсто гомонiло десятками мов, шумiло морським прибоем i майорiло тисячею кольорiв, якi лише можна було собi уявити. Завзятий генуезець iз запалом обговорював справу з не менш завзятим арабом, а високий русявий поляк, загубившись посеред ринковоi площi, марно намагався знайти в натовпi своiх товаришiв. Кючюк-Істанбул, або Маленький Стамбул, як часто називали це мiсто, вабив до себе вiльних шукачiв пригод i легкого заробiтку. Декому щастило – вони виiздили звiдси вже багатими, iншi ж так i залишалися довiку товктися на базарах серед запахiв риби, спецiй i поту вiд людських тiл.

За метушнею довкола спостерiгав байдужий погляд ледь розкосих очей, що мружились, зустрiчаючись iз палючим сонячним промiнням. Самi лишень очi визирали з-пiд яскравих кармазинових[2 - Малиново-червоного кольору.] шовкiв, що з голови до п’ят огортали тендiтну постать маленькоi татарки. Тонка випещена рука висунулася з-пiд розшитого золотом халата та вказiвним пальцем покликала старого евнуха.