Василь Шкляр

Василь Шкляр

  • Дата народження: 10.06.1951
  • Країна: Україна

Біографія Василя Шкляра

Василь Шкляр (нар. 10 червня 1951 року) – український письменник, перекладач, журналіст і громадський діяч, відомий історичними, пригодницькими та гостросюжетними романами. Найбільшу популярність йому принесли книжки «Чорний ворон. Залишенець», «Маруся», «Троща», «Чорне Сонце. Дума про братів азовських», «Характерник» і «Заячий костел». У його творчості поєднуються документальна історична основа, напружений сюжет, яскраві характери та увага до боротьби українців за незалежність.

Літературний шлях Шкляра розпочався задовго до виходу «Чорного ворона». Він писав психологічну прозу, детективи, містичні трилери, перекладав художні твори та працював у журналістиці. Наприкінці 1990-х років його роман «Ключ» здобув помітне визнання, але справжнім поворотом у письменницькій кар’єрі стало звернення до історії українського визвольного руху. Відтоді Василь Шкляр послідовно досліджує долі людей, які боролися проти поневолення, переживали зраду, втрачали близьких і мусили обирати між особистим щастям та власними переконаннями.

Дитинство Василя Шкляра на Черкащині та роки навчання

Василь Миколайович Шкляр народився 10 червня 1951 року в селі Ганжалівка Лисянського району Черкаської області. Його дитинство минуло на Черкащині, неподалік територій, пов’язаних з історією Холодноярського повстанського руху. Значно пізніше саме цей регіон стане місцем дії найвідомішого роману письменника.

Початкову освіту він здобував у рідному селі. У 1963 році родина переїхала до Звенигородки, де майбутній автор продовжив навчання. Школу Шкляр закінчив 1968 року зі срібною медаллю, після чого вступив на філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

У студентські роки стався незвичайний випадок, який письменник згодом використав у художній прозі. Під час роботи в колгоспі він знайшов вибухонебезпечний предмет і необачно вирішив перевірити його. Через цю пригоду виникла загроза відрахування з університету. Шкляр продовжив навчання у Вірменії, в Єреванському державному університеті.

Там він вивчав вірменську мову та літературу. Навчання у вірменському мовному середовищі стало важливою частиною його філологічної підготовки та згодом знадобилося в перекладацькій роботі. Біографічні джерела по-різному подають рік завершення його університетської освіти, називаючи 1972 або 1973 рік.

Журналістика, редакторська робота та перші літературні публікації

Після університету Василь Шкляр певний час працював науковим співробітником Центрального державного історичного архіву. Згодом перейшов до журналістики, де отримав досвід роботи з текстами, документами та різноманітними людськими історіями.

Він співпрацював із періодичними виданнями, зокрема працював у журналах «Ранок» і «Дніпро», де завідував відділами прози. Робота в літературній періодиці дозволяла безпосередньо стежити за розвитком українського письменства, спілкуватися з авторами та брати участь у підготовці їхніх творів до публікації.

Паралельно Шкляр писав власні книжки. Його рання бібліографія охоплює збірки та повісті «Перший сніг», «Живиця», «Черешня в житі», а також романи «Праліс», «Ностальгія» і «Тінь сови». Ці твори передували періоду, коли автор здобув широку популярність завдяки гостросюжетній прозі.

Із 1986 року письменник зосередився переважно на творчій діяльності. Наприкінці радянської доби та після проголошення незалежності України він також активно займався громадськими справами й політичною журналістикою.

У 1990-х роках Шкляр був пов’язаний з Українською республіканською партією, працював її прессекретарем. У 2000–2004 роках обіймав посаду головного редактора видавництва «Дніпро». Знайомство з редакційною та видавничою роботою стало важливою складовою його професійного досвіду.

«Ключ» – містичний трилер, який приніс Василю Шкляру широке визнання

У 1999 році вийшов роман «Ключ», який став одним із найважливіших творів у ранній літературній кар’єрі письменника. Це гостросюжетна історія з елементами містики, психологічного трилера та детективної інтриги.

Головний герой роману – журналіст Андрій Крайній. Він переживає складний період у житті, коли випадкова пропозиція оселитися в чужій квартирі здається можливістю розв’язати власні проблеми. Проте її власник безслідно зникає, а нове житло поступово перетворюється на джерело тривожних загадок.

Шкляр вибудовує історію навколо ключа, який стає не лише звичайним предметом, а й символом доступу до чужих таємниць. Герой намагається зрозуміти, що сталося з господарем квартири, але розслідування дедалі більше впливає на його особисте життя.

Сам письменник розповідав, що почав працювати над романом 1998 року під час лікування тяжкого лептоспірозу. Перебування в лікарні та переживання, пов’язані із загрозою життю, стали частиною обставин створення книжки.

«Ключ» отримав гран-прі конкурсу «Золотий Бабай» і неодноразово перевидавався. Роман засвідчив, що українська жанрова література може пропонувати читачеві динамічну інтригу, психологічну напругу й незвичні сюжетні рішення.

«Елементал», «Кров кажана» та інші гостросюжетні романи

Після успіху «Ключа» Василь Шкляр продовжив працювати з детективною та пригодницькою прозою. У 2001 році вийшов роман «Елементал», який здобув гран-прі літературного конкурсу «Коронація слова».

«Елементал» поєднує риси пригодницького бойовика, політичного трилера та історії про небезпечну місію. У центрі сюжету – українець, колишній військовий, пов’язаний із французьким Іноземним легіоном. Йому доводиться діяти в умовах, де небезпека пов’язана не лише зі зброєю, а й із політичними конфліктами та особистою відповідальністю.

У романі «Кров кажана», опублікованому 2003 року, автор повернувся до темних психологічних мотивів, містичної атмосфери та напруженої інтриги. Історія розгортається навколо складних стосунків, загадкових подій і небезпечних людських пристрастей.

До цього періоду належить також роман «Репетиція сатани», у якому письменник продовжив експериментувати з детективними та містичними елементами. У різних творах Шкляр звертався до злочинів, таємниць, людських страхів і моральних конфліктів.

Гостросюжетна проза стала своєрідною школою для його пізніших історичних романів. Автор навчився поєднувати складні обставини, швидкий розвиток подій і характери людей, змушених ухвалювати рішення під тиском небезпеки.

«Чорний ворон. Залишенець» – роман про повстанців Холодного Яру

У 2009 році вийшов найвідоміший роман Василя Шкляра – «Залишенець. Чорний ворон», який у наступних виданнях також публікували під назвою «Чорний ворон. Залишенець». Книжка присвячена українському повстанському рухові 1920-х років, зокрема боротьбі проти більшовицької влади на Черкащині.

Події розгортаються після основного етапу Української революції 1917–1921 років. Українські військові формування зазнали поразки, але окремі повстанські загони продовжували чинити збройний спротив радянській владі. Одним із головних осередків боротьби залишався Холодний Яр.

Головний герой роману – отаман Чорний Ворон, який разом із побратимами веде партизанську війну. Для нього боротьба означає не лише військове протистояння, а й відмову прийняти владу, яку він вважає чужою та насильницькою.

У книжці описано засідки, небезпечні переходи, зради, переслідування та спроби повстанців зберегти власні сили. Водночас значне місце посідають особисті стосунки, дружба, кохання й життя людей, які не можуть повернутися до мирного повсякдення.

Роман спирається на документальні матеріали та історичні відомості про холодноярський рух. Для письменника було важливо повернути в літературу події, які в радянські часи переважно описували з позицій офіційної пропаганди. Саме тому він приділив особливу увагу характерам повстанців, їхнім переконанням і причинам продовжувати боротьбу.

Історичні документи та робота над «Чорним вороном»

Підготовка «Чорного ворона» вимагала тривалого вивчення матеріалів про український визвольний рух початку XX століття. Василь Шкляр використовував архівні документи, спогади учасників подій та історичні дослідження, присвячені діяльності повстанських загонів.

Одним із важливих контекстів стала історія Холодноярської республіки та боротьби повстанських отаманів. У романі можна впізнати реальні історичні обставини: збройний спротив, каральні операції радянських структур і складне становище селянського населення.

Однак «Чорний ворон» залишається художнім романом. Письменник використовує документальну основу, але створює діалоги, психологічні портрети й сюжетні сцени відповідно до власного авторського задуму. Тому книжку не варто сприймати як повністю документальне відтворення кожної події.

Важливою рисою роману є мова персонажів. Шкляр використовує лексику, пов’язану з історичним періодом, військовим побутом і місцевим середовищем. Завдяки цьому герої мають індивідуальні голоси, а історичне тло стає відчутною частиною розповіді.

«Чорний ворон» здобув значну популярність і неодноразово перевидавався. Роман також став поштовхом до ширшого читацького інтересу до історії Холодного Яру та українського повстанського руху 1920-х років.

Шевченківська премія 2011 року та громадянська позиція Василя Шкляра

У лютому 2011 року Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка більшістю голосів підтримав присудження Василеві Шкляру премії в галузі літератури за роман «Залишенець. Чорний ворон».

Проте 4 березня письменник звернувся до президента Віктора Януковича із проханням відкласти його нагородження. Причиною стала присутність Дмитра Табачника на посаді міністра освіти і науки. Шкляр публічно заявив, що не може прийняти державну відзнаку, поки міністерство очолює політик, погляди якого він вважав антиукраїнськими.

Після цього ім’я Шкляра не включили до президентського указу про присудження Шевченківських премій 2011 року. Отже, важливо розрізняти рішення преміального комітету та офіційне державне нагородження, якого тоді не відбулося.

У квітні 2011 року письменникові вручили альтернативну Народну Шевченківську премію. Кошти для неї зібрали небайдужі громадяни, а церемонія відбулася в Холодному Яру. Ця ініціатива стала помітною подією в українському культурному житті.

Історія з премією продемонструвала, наскільки тісно літературна творчість Шкляра пов’язана з його громадянською позицією. Письменник неодноразово виступав із заявами щодо державної мовної політики, історичної пам’яті та необхідності збереження української культурної самобутності.

«Маруся» – історичний роман про повстанську отаманшу

У 2014 році вийшов роман «Маруся», присвячений українським визвольним змаганням початку XX століття. Головною героїнею стала Маруся Соколовська, молода жінка, яка очолила повстанський загін після загибелі своїх братів.

Історична постать Марусі Соколовської пов’язана з антибільшовицьким спротивом на Житомирщині. Шкляр використав відомі біографічні факти та історичне тло, щоб створити художню історію про дівчину, яка за надзвичайних обставин бере на себе військову відповідальність.

У романі порушуються питання особистої сміливості, родинної пам’яті, кохання та обов’язку. Головна героїня змушена діяти в середовищі, де військове командування традиційно пов’язане з чоловіками, але її авторитет визначається не походженням чи статтю, а здатністю ухвалювати рішення.

Книжка тематично близька до «Чорного ворона», оскільки розповідає про той самий історичний період. Проте це самостійний роман з іншими персонажами та окремим сюжетом. Для знайомства з ним не потрібно попередньо читати історію холодноярських повстанців.

«Чорне Сонце. Дума про братів азовських» – проза про сучасну війну

Після початку російсько-української війни 2014 року Василь Шкляр звернувся до подій сучасності. У 2015 році вийшла книжка «Чорне Сонце. Дума про братів азовських», присвячена українським добровольцям і їхній боротьбі проти російської агресії.

Головна частина видання розповідає про військових, які добровільно стали на захист України. Письменник звертається до особистих мотивів їхнього вибору, побуту під час війни, дружби між побратимами та готовності ризикувати життям.

Під час підготовки твору Шкляр зустрічався з добровольцями, спілкувався з військовими та знайомився з обставинами їхньої служби. Він пояснював, що хотів показати сучасних захисників України не як абстрактні символи, а як людей із власними характерами, переживаннями й історіями.

«Чорне Сонце» стало важливим переходом від історичних сюжетів до зображення війни, яка тривала на момент написання книжки. Водночас письменник зберіг характерну для своєї прози увагу до військового братерства, морального вибору та готовності захищати власні переконання.

«Троща» – роман про Українську повстанську армію та зраду

У 2017 році вийшов роман «Троща», присвячений боротьбі Української повстанської армії та долям людей, які після війни опинилися перед новими випробуваннями. Події розгортаються у двох часових площинах: під час підпільної боротьби й через багато років після неї.

Головний герой пережив ув’язнення та повертається до цивільного життя, однак минуле продовжує впливати на його думки й учинки. Він намагається з’ясувати обставини давньої зради, через яку загинули його побратими.

Важливою складовою сюжету стає поступове відновлення подій. Читач отримує інформацію частинами, а спогади персонажів не завжди дозволяють одразу встановити істину. Завдяки цьому «Троща» поєднує історичний роман із детективною інтригою.

Письменник звертається до теми відповідальності перед загиблими та складності моральних оцінок. Персонажі можуть діяти під тиском страху, фізичних страждань або загрози близьким. Саме тому пошук зрадника поступово перетворюється на ширше питання про людську витривалість і межі вірності.

Назва твору пов’язана з очеретяними заростями, що мають важливе символічне значення. Вони стають образом місця, де можна сховатися, але також легко загубитися або потрапити в пастку.

«Характерник» – пригодницький роман про Івана Сірка та Запорозьку Січ

У 2020 році Василь Шкляр опублікував роман «Характерник», присвячений добі козацтва. Дія відбувається у другій половині XVII століття, коли Запорозька Січ переживає складний період протистояння з Московським царством.

Одним із головних персонажів є кошовий отаман Іван Сірко – реальна історична постать, навколо якої виникло багато легенд. Шкляр використав козацьку історію, архівні згадки та народні уявлення про характерників, щоб створити пригодницьку розповідь із містичними мотивами.

В основі сюжету – небезпечна політична гра, у якій запорожцям доводиться захищати власну незалежність і водночас враховувати складні взаємини із сусідніми державами. Роман поєднує військові пригоди, козацький гумор і таємничі обставини.

Особливістю «Характерника» є звернення до історичного періоду, який передує подіям «Чорного ворона» та «Марусі» більш ніж на два століття. Так письменник розширює тематику своїх романів про боротьбу за свободу, показуючи різні епохи української історії.

«Заячий костел» – історичний роман про українців і литовців

У 2024 році вийшов роман «Заячий костел», присвячений повоєнному антирадянському спротиву та взаєминам українських і литовських повстанців. Це одна з найпізніших великих історичних книжок Василя Шкляра.

Головний герой, литовець Йонас, переживає складні обставини Другої світової війни та радянських репресій. Він потрапляє в полон, опиняється на примусових роботах на Донбасі, а після втечі намагається повернутися на батьківщину.

Під час мандрівки Йонас знайомиться з українськими повстанцями. Він дізнається більше про їхню боротьбу й поступово розуміє, що українці та литовці мають спільний досвід протистояння радянській владі. Зрештою герой бере участь у небезпечній спробі дістатися Литви разом із представниками українського підпілля.

Письменник розповідав, що працював над романом на основі історичних матеріалів про зв’язки між українськими повстанцями й литовським рухом опору. Особливе значення мала історія спроби переходу українських вояків через Білорусь до Литви.

Назва книжки походить із литовського фольклору. Вона має незвичайне, частково символічне значення й пов’язана з уявленнями про досвід, пізнання та небезпеки, які можуть чекати на людину за межами знайомого світу.

«Заячий костел» тематично перегукується з «Трощею», але розширює історичний простір оповіді. Шкляр показує боротьбу проти радянського режиму не лише як українську історію, а й як частину ширшого європейського досвіду спротиву.

Літературні нагороди, переклади та громадська діяльність Василя Шкляра

Василь Шкляр є лауреатом низки українських літературних конкурсів і премій. Серед найпомітніших – гран-прі «Золотого Бабая» за «Ключ», гран-прі «Коронації слова» за «Елементал», міжнародна премія «Спіраль століть» та відзнаки за внесок у розвиток української літератури.

Його книжки неодноразово перевидавалися в Україні. Шкляр також працював як перекладач із вірменської та новогрецької мов. Окреме місце в його перекладацькій діяльності посідає український переклад повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба», виконаний на основі ранньої редакції твору 1835 року.

Громадська діяльність письменника пов’язана з українською мовою, історичною пам’яттю та підтримкою військових. Він бере участь у зустрічах із читачами, відвідує військові підрозділи та виступає з публічними заявами щодо російсько-української війни.

Важливим напрямом його діяльності стало повернення уваги до історичних постатей, які тривалий час залишалися маловідомими широкій аудиторії. Завдяки романам «Чорний ворон», «Маруся» та «Троща» значна кількість читачів познайомилася з окремими сторінками українського визвольного руху.

Екранізація роману «Чорний ворон»

5 грудня 2019 року в український кінопрокат вийшла історична драма «Чорний ворон», створена за мотивами однойменного роману Василя Шкляра. Режисером фільму став Тарас Ткаченко, а сценарій написав сам письменник.

Головну роль отамана Івана Чорноуса, відомого як Чорний Ворон, виконав Тарас Цимбалюк. До акторського складу також увійшли Павло Москаль, Данило Мірешкін, Ксенія Данилова, Зоряна Марченко, Наталія Сумська та інші українські актори.

Події фільму розгортаються у 1920-х роках, коли повстанці Холодного Яру продовжують боротьбу проти більшовицької влади. Історія зосереджена на загоні Чорного Ворона, його військових діях, особистих втратах і прагненні зберегти незалежність України.

Стрічку створили за підтримки Державного агентства України з питань кіно. Вона стала одним із помітних українських кінопроєктів, присвячених подіям визвольної боротьби початку XX століття.

Хоча фільм має спільну історичну основу з романом, він не відтворює дослівно всіх сюжетних ліній книжки. Кінематографічна версія зосереджується на головному конфлікті та ключових персонажах, пристосовуючи великий літературний матеріал до формату повнометражної картини.

Жанри та характерні риси творчості Василя Шкляра

Бібліографія Василя Шкляра охоплює історичні романи, пригодницьку прозу, детективи, психологічні трилери та твори з містичними елементами. Його літературна манера змінювалася протягом багатьох років, але важливими залишалися напружена інтрига, сильні характери та увага до моральних рішень персонажів.

У ранніх книжках письменник часто використовував загадкові події, психологічні конфлікти й детективні мотиви. Натомість у пізніших історичних романах головним джерелом напруги стає боротьба за свободу за обставин, коли герої майже не мають шансів на перемогу.

Особливе значення має документальна основа. Шкляр звертається до архівних матеріалів, історичних досліджень і свідчень учасників подій. Проте не намагається писати наукові монографії. Він використовує відомі факти як основу для художньої історії, у якій важливими залишаються психологія та особистий вибір.

У його романах часто з’являються герої, які не можуть змиритися з поразкою. Вони продовжують боротьбу після загибелі побратимів, зради або втрати дому. Такий тип персонажа характерний для «Чорного ворона», «Марусі», «Трощі» й «Заячого костелу».

Не менш важливою є тема пам’яті. Письменник звертається до подій, які в радянські часи замовчували або трактували з позицій офіційної пропаганди. Через художню прозу він пропонує поглянути на ці історії очима людей, які брали безпосередню участь у боротьбі.

Сучасна творчість Василя Шкляра та його місце в українській літературі

У 2026 році Василь Шкляр продовжує працювати як письменник і громадський діяч. Його книжки представлені у видавництвах «Клуб Сімейного Дозвілля» та «Лабораторія», регулярно перевидаються та залишаються доступними в паперовому й електронному форматах.

Однією з найпомітніших пізніх книжок став «Заячий костел», присвячений боротьбі українців і литовців проти радянського режиму. Роман продовжив характерний для Шкляра напрям історичної прози, побудованої на документальних матеріалах і драматичних долях учасників визвольного руху.

Письменник також залишається активним учасником публічних обговорень історичної пам’яті, української ідентичності та російсько-української війни. Його виступи й книжки часто звертаються до питання, чому минулі покоління українців продовжували боротьбу навіть тоді, коли політичні обставини здавалися безнадійними.

Творчість Василя Шкляра вирізняється прагненням зробити історичні події доступними через захопливий художній сюжет. Він не обмежується описом битв, політичних рішень чи історичних дат. Його цікавлять конкретні люди, їхні страхи, сумніви, любов, вірність і готовність відповідати за власний вибір.

Саме тому історичні романи Шкляра залишаються важливими не лише як література про минуле. Вони порушують питання свободи, відповідальності та ціни незалежності, які набули нового звучання в умовах сучасної російсько-української війни. Через долі холодноярських повстанців, вояків УПА, козаків і сучасних добровольців письменник досліджує різні покоління людей, для яких право жити у власній країні стало справою особистого вибору.


Цікаві факти про Василя Шкляра розкриють вам життя та особистість цієї людини, а фото, зображення допоможуть ще ближче з нею познайомитись. А тому ви будете по-інакшому сприймати книжки.

У нас ви можете читати коротку біографію (коротко, скорочено) письменника Василя Шкляра українською мовою, но також є і повна біографія, автобіографія. Завдяки цьому ви зможете буквально намалювати в думці цілісний портрет творчої особистості, навіть не дивлячись на його фотографію.

У нас зібрані всі найвідоміші твори Василя Шкляра. Ви можете також слухати аудіокниги. В списку повного зібрання творів є як відомі праці, так і ті, про які ви, можливо, навіть не чули. А тому читати буде дуже цікаво.

У кожного автора є проза або поезія в особистій колекції. Збірка віршів або історій в різних жанрах - це то, чим жила людина, і то, що вона хотіла залишити після себе. Творчість Василя Шкляра саме така - з видатними творами, які варто прочитати.

Ви маєте змогу на нашому літературному портали читати онлайн або скачати повністю безкоштовно всі книги Василя Шкляра українською у форматах: txt (тхт), fb2 (фб2), rtf (ртф), epub (епаб), pdf (пдф).

Відгуки на письменника «Василь Шкляр»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *