«Стокгольмський синдром»
Анна Пахомова

1 Світлана

  1 Світлана
    - Найгірший відпочинок в моєму житті! – я не приховувала своїх емоцій спостерігаючи за тим, як Олег фліртує з якоюсь блондинкою в барі.
    - Ну чого ти, - Марина відірвалась від морозива, і привітно усміхнулась своєму хлопцеві, що ніс в руках спітнілі келихи коктейлів.
    - Піду краще скупаюсь! – помітивши як блищать очі у парочки закоханих, я відсунула вазочку з м’яким морозивом і піднялась із плетеного стільчика.
    Розв’язала вабливим жестом парео зі стегон.
    Та де там. Об’єкт моїх бажань, Олег, навіть не зиркнув у мій бік.Гадство! Ми три дні вже маринуємось в цьому, прости Господи, Коблево, а хлопець як ігнорував мене, такі ігнорує.
    Я у відчаї! Все тут гидко. В морі водоростіімедузи, комарі у вікно залітають розміром з кулак, ресторани не викликають довіри, в номері прибирають рідко. Жах. Треба було слухати маму і не пхатись в цюзабурбелівку. А поїхати як всі нормальні люди в Емірати!
    Але ж ні. Я поперлась на Чорне море заради Олега. Думала романтика і море спонукають його до рішучих кроків. І спонукали щейяк! Он вже третю дамочку обожує! Скільки можна?
    Залізти до нього в номер сьогодні, чи що? Принизливо, звісно. Але можна вдати, що перебрала з коктейлем і переплутала двері. Ідея здалась мені гідною того, щобспробувати.
    Я трішки поплавала в теплій водичці, обдумуючи план, і вибралась на берег до друзів. «Ну що йому не так?», - думалось мені. Я красуня, ще й багата, і закохана в цього гада по вуха! Бери мене теплою. Але ж ні.
    Я знову присіла на стільчик і демонстративно взялась за свій напій. Той вже встиг зігрітись. Тому випити його було над мої сили. Але нічого. Досить трішки з ним посидіти, щоб Олег мене з ним помітив.
    Я насправді не планую напиватися. Не вистачало ще заснути в номері в коханого. Я ж його туди зваблювати збираюсь йти.
    - Може давайте в номер? - покосившись насідаючеу хвилі сонце, запитала Марина. – В душ хочу.
    - А потім? – поцікавилась я.
    - Повечеряємо підемозСтасиком, - і так виразно на мене зиркнула, щоб я і не подумувала напрошуватись з ними.