«Спокуса»
Панас Мирний

Спокуса
Панас Мирний


ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1
«Спокуса» Панаса Мирного – п’еса, у якiй дiйовими особами е вiдомi бiблiйнi персонажi: Адам, Єва та iн.***. Перу автора належать й iншi драматичнi твори, зокрема, «Лимерiвна», «Згуба» та iн.





Панас Мирний

СПОКУСА



Найвiрнiшому порадниковi i найщирiшому приятелю Леонiдовi Олексiйовичу Іонiну присвячуе вдячний автор



Мiстерiя у чотирьох справах

Справляють:

Адам – перший чоловiк.

Єва – його жiнка.

Голос з неба.

Янголи.

Лев – цар звiроти.

Звiрота.

Дрiбнi пташки.

Луципiр – старший над нечистою силою.

Арефа – його жiнка.

Іродча – iх син.

Сатанаiл та Анциболот – Луциперовi пiдручнi.

Нечиста сила: домовi, вiдьми, вовкулаки.




– СПРАВА ПЕРША —

РАЙ


Починае на свiт благословитись. За далекими горами червонiе край неба; рожевий свiт його блимае по верхiв'i гiр, а крутi iх боки укривае чорна темнота. Над раем – долиною курiеться сизий туман i, чiпляючись за гiлки високого дерева, тихо здiймаеться вгору. Кругом тихо – анi шерхне; все спочивае, прикрите вранiшнiм холодком, – млiе серед тихого сну… Аж ось – далеко-далеко – за темними горами зажеврiла невеличка iскорка i, спалахнувши, довгою огнястою ниткою застрибала по горах… Ось друга мчиться iй навздогiнцi, третя… четверта… Цiлий снiп золотого свiту забуяв понад горами i почав осiдати на iх верхiв'i золотим маревом. Заблищали гребнi гiр, заiскрили; чорна темнота затремтiла i, присiдаючи, почала ховатись по крутих ярах та глибоких долинах, а сизий туман, порiдчавши, вище посунув угору. Рушився тихий вiтрець; загойдався димчатий полог сизого туману; зашепталося листя на деревi; заiскрила блискуча роса на травi. Почувся над раем тихий гомiн, i здаля донеслася голосна пiсня.

Пiсня:

Слава безмiрная боговi нашому,
Господу правди й добра!
Всесотворителю, життя подателю…
Слава, i честь, i хвала!

Дрiбнi пташки(просипаючись, щебечуть).

Свiт, свiт, свiточок!
Спустивсь на наш садочок,
Та поробив слiдочок —
Позолотив пiсочок.
Свiт, свiт! Свiтае…
Нас до гурту скликае:
«Збирайтеся, подруженьки,
До нашоi задруженьки,
Усi разом заспiвайте,
Ясне сонце привiтайте…».
Свiт! свiт! свiт!

Звiрота(лупнувши очима, позiхнула – заревла).