«Шмагія»
Генрі Лайон Олді

Шмагiя
Генри Лайон Олди

Генрi Лайон Олдi

Шмагiя

Є i в пророка гарне слово,
Та краще слово у нiмого,
І барви кращi у слiпця.
Коли вiдшуканий кут зору,
Є спалах серця. Ти в цю пору
Себе осягнеш до кiнця.

    Арсенiй Тарковський

Чашка, з якоi не можна пити. Меч, яким не можна рубати.

Книга, написана незнайомою мовою; музика, що ii чуе тiльки сам музикант. Нiсенiтниця? Так, звiсно. Але що старшим я стаю, то частiше бачаться менi в снах ця чашка, цей меч i ця книга. А ви, дурнi, просите, щоб я валив гори та обертав рiки назад! Не треба, дайте менi постарiтися в радостi…

    З таемних записiв Нихона Сивочола

PROLOGUS

Лiс завзято грав iз жiнками в «плутанки».

Якби вибралася Ядвiга по ягоди сама – нiколи в життi не знайшла б знайомоi галяви, оточеноi заростями ожинника. Пiд ноги раз у раз пiдверталися обхiднi стежки-стежинки, намiрялися завести в буреломи, закрутити, заморочити.

Дiдусь iз Хащi жартуе?

Начебто, не повинен. Ще на узлiссi Мелiс усi потрiбнi слова прошепотiла, чоло трипалим листочком огородила, а на стежку хлюпнула вiдваром ясношляху. Видно, зачула пiдступ: зазвичай до Фiльчиного Бору ходили запросто, без остраху, а нинi й вiдьомськi витiвки лиховi байдужi. Понад годину блукали ходженими-топтаними мiсцями, перш нiж постала перед жiнками спалена сосна-вказiвка. Чорна, як та вдова на похоронi, вона скорботно тицяла сухою рукою-гiлкою в потрiбний бiк.

Ядвiга полегшено зiтхнула: край, мовляв, дiсталися. Рота розтулила, щоб Дiдусевi з Хащi подякувати, та наткнулася на погляд подруги: гачкуватий, страшний. Не змiiний навiть – скорпiонячий.

Затнулася, потупилась.

Здавалося б: ну що в нiй особливого, у крихiтцi Мелiс? Хоч i вiдьма, а своя, тутешня, змалечку в людей на очах. Не заiжджа чароплiтка, до якоi i пiдiйти страшно. Жiнка як жiнка, ще й молодша за саму Ядвiгу. Чоловiки донинi вслiд витрiщають очi. Іншi пустують, залицяються. Та марно: зиркне, бувало, Мелiс, до землi приморозить. Втекти схочеться, все одно куди, аби тiльки подалi, а ноги батогами волочаться…

Може, додому повернути? Хай йому грець, тому ожиннику!

Щоправда, ягода корисна, на всякий смак. На вiдворот-зiлля годиться й варення з неi добре. Коли юхта лiлова потрiбна, у фарбiвному розчинi без ожинових ягiд – нiяк.