«Серце не обдуриш»
Зоряна Лешко

Серце не обдуриш
Зоряна Лешко


Усе починалось як звичайна забавка. Леся розмiстила на сайтi знайомств свою анкету, щоб допомогти подрузi заманити багатого кавалера. Саме в той час айтiшник Руслан перебував по той бiк екрана, тестуючи сайт, який сам же створив. Один клiк на Лесину анкету, кiлька повiдомлень – i iх захопили не знанi досi почуття. Перша зустрiч минула романтично й незабутньо. Але казка скiнчилася, коли Руслан раптово зник, залишивши Лесю з вiдчуттям, нiби нею скористалися. Бiль вiд зради дiвчина вирiшуе притлумити помстою. Яким же буде Лесин вiдчай, коли дiзнаеться, що Руслан загинув, а вона носить пiд серцем його дитину!..





Зоряна Лешко

Серце не обдуриш



Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля»








© Лешко З. П., 2020

© Depositphotos.com / belchonock, eevl, Sonyachny, saharrr, обкладинка, 2020

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2020

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне оформлення, 2020




Роздiл 1


Грудень, 2007


Леся

У кiмнатi майже не було меблiв, лише стара шафа й навмисно перенесений круглий стiл, завдяки чому вона здавалася надмiрно холодною. Квартира наче опиралася новим мешканцям, не бажаючи бути затишною i теплою. Батарея пiд вiкном вiдчутно нагрiлась, але тепло зникало десь посерединi кiмнати, не встигаючи ii нагрiти. Вiдсутнiсть фiранок на вiкнах лише пiдсилювала вiдчуття холоду та неприязнi.

Лесi не подобався новий дiм подруги: голi стiни, напiвпорожнi кiмнати з поскладаними в кутках коробками та запах необжитого примiщення. Усе це породжувало моторошнi вiдчуття. Вона постiйно оберталась до вiкна, наче хтось мiг пiдглядати за ними на третьому поверсi.

Леся переконувала себе, що саме через холод у неi затерпли пальцi, а вся вона тремтить, проте всерединi наростав протест проти самообману та примусу. Дiвчата тим часом потирали руки, видихаючи хмаринки пари й нетерпляче дивились на Лесю. Нарештi вона не витримала:

– Я не впевнена, що хочу спробувати.

– Припини, Лесю, нiчого з тобою не станеться. Дзеркало не кусаеться.

– Дiвчатонька, менi реально страшно. З таким не можна бавитись.

– Не думали, що ти настiльки затуркана.

Ярина вкотре глузувала з неi, а дiвчата дружно все це пiдтримували смiхом.

– Ха-ха-ха, дуже смiшно. Я не хочу – i крапка.