«Рибалка»
Петро Гулак-Артемовський

Рибалка
Петро Гулак-Артемовський
(Малоросійська балада)

Das Wasser rauscht, das Wasser fliesst
Ein Fischer sass daran,
Sah nach der Angel ruhevoll,
K?hl bis ans Herz hinan.
Goethe [1]

Вода шумить!.. Вода гуля!..
На березі Рибалка молоденький
На поплавець глядить и примовля:
"Ловіться, рибочки, великі і маленькі!"
Що рибка смик – то серце тьох!..
Серденько щось Рибалочці віщує:
Чи то журбу, чи то переполох,
Чи то коханнячко?.. Не зна він – а сумує!..
Сумує він, – аж ось реве,
Аж ось гуде, – і хвиля утікає!..
Аж гульк!.. З води Дівчинонька пливе
І косу зчісує, і брівками моргає!..
Вона й морга, вона й співа:
"Гей, гей! Не надь, Рибалко молоденький,
На зрадний гак ні щуки, ні лина!..
Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький?
Коли б ти знав, як Рибалкам
У морі жить із рибками гарненько,
Ти б сам пірнув на дно к линам
І парубоцькеє оддав би нам серденько!
Ти ж бачив сам, – не скажеш: ні, –
Як сонечко і місяць червоненький
Хлюпощуться у нас в воді на дні
І із води на світ виходять веселенькі!
Ти ж бачив сам, як в темну ніч
Блищать у нас зір
о
ньки під водою;
Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч, –
Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!
Зирни сюда!.. Чи се ж вода?..
Се дзеркало: глянь на свою уроду!..
Ой, я не з тим прийшла сюда,
Щоб намовлять з води на парубка пригоду!"
Вода шумить!.. Вода гуде…
І ніженьки по кісточки займає!..
Рибалка встав, Рибалка йде,
То спиниться, то вп'ять все глибшенько пірнає!..
Вона ж морга, вона й співа…
Гульк!.. Приснули на синім морі скалки!..
Рибалка хлюп!.. За ним шубовсь вона!..
І більше вже нігде не бачили Рибалки!
27 октября 1827 г.
[1] — Вода шумить, вода тече, коло неї сидить Рибалка і дивиться на вудку з спокійним серцем (Гете).

Автограф балади з дарчим написом "В знак искреннейшей благодарности посвящается его превосходительству Александру Димитриевичу Засядке" зберігається в складі зібрання П. Я. Дашкова у відділі рукописів Інституту російської літератури (Пушкінського Дому) АН СРСР (далі – ІРЛІ): ф. 93, оп. З, № 402. Під текстом криптонім "-й-" і дата: "27 октября 1827", ям у першодруку "Вестника Европы", але враховано й дрібні поправки, внесені поетом при публікації в "Утренней звезде" 1834 р.