«Полонянка чудовиська 2»
Саша Вовк

Пролог

  Арсенія

 

  Наша вечеря відбулася у просторому залі, який був освітлений тисячею вогнів. А ці самі вогні-імітували смолоскипи, що були досить символічними для такого старовинного особняка, який намагалися підтримувати в стилі середньовічного замку.

  Самі столи були розставлені уздовж стін, утворюючи букву «п». Найманці розсідалися відповідно до відведених їм місць, а ось наставники ділили свої столи, як пояснив мені Драко, з главами кланів. Ось серед цих самих глав клану я і помітила Монарха, який сканував присутніх уважним поглядом своїх неприродно вицвілих очей. Ну а поряд з ним звичайно сидів мій мучитель, що зневажливо спостерігав за поспішаючими офіціантками, які намагалися зберегти спокій. Хоча я бачила, як у деяких із них тряслися руки.

  Я їх прекрасно розуміла, тому що відчувала зараз те ж саме. Але десь через пару секунд мій страх посилився в два рази , коли я побачила, що по іншу сторону від Монарха з Тимуром сидів Арчі. І він уважно розглядав столовий ніж, який, по всій видимості, йому чимось не сподобався. Миттєво лезо наскрізь пробило руку молодому хлопчині, який тільки встиг покласти дві страви перед жерцем.

  Хлопчина-офіціант несамовитого голосно закричав, привертаючи до себе загальну увагу інших знаходяться в цьому залі: хтось із найманців посміхнувся в оскалі, хто відкрито засміявся, а хтось невдоволено похитав головою, але були і ті, хто стримано мовчали. Я була серед останніх.

  А через хвилину я могла побачити, як Монарх перевів свій важкий погляд на сина, якому явно было плювати, як на нього дивиться його власний батько. Тому що Арчі відповів йому у відповідь своїм властивим холодним і розважливим поглядом. А потім він несподівано покликав людину зі своєї швидше за все команди, що виконував роль доктора.

  І ця людина тут же швидко повів хлопця в бік кухні, а утворилася раніше пауза різко припинилася, і знову піднявся гул. Тим самим даючи зрозуміти, що даний інцидент був вичерпаний. Хоча Жрець все ще продовжував слухати настанови свого батька.

  Але через те, що ми сиділи занадто далеко, я не могла нічого розчути, але по обличчю крижаного садиста было помітно, що він явно був розлючений, але на моє величезне здивування продовжував мовчати.