Вірш «Не минай з погордою»
Іван Франко

Творчість Івана Франка просякнута дуже багатьма мотивами, що сьогодні вважаються класичними для української літератури. Проте мотив боротьби за своє щастя в любовному ключі став для письменника особливим, що легко побачити в вірші «Не минай з погордою» Івана Франка, який увійшов до знаменитої збірки «Зів’яле листя». Ця збірка стала титульним прикладом інтимної лірики і цей вірш – чудове доповнення до величної збірки, що має в собі гіркоту нерозділеного кохання й втраченого щастя.

На відміну від інших віршів, що говорять про внутрішні переживання ліричного героя, це є більше попередженням читачеві. Письменник, що ледь не досконало володів словом, розумів, яку велику воно має силу. Саме тому воно так болісно ранить, що ці рани не можуть іноді загоїтись роками, або ж не вистачить навіть цілого життя на це. Тому ця поезія говорить не тільки про те, що важливо думати про що й кому ти говориш, а й про кохання, яке є найціннішим скарбом, який тільки може бути в людини.

Щодо настрою твору, то його можна схарактеризувати як докірливо-застережливий. Письменник робить акцент на тому, що не можна зневажати чужі почуття, глузувати з них або ж просто сміятись. В його розумінні – це є навіть не просто зневагою, а злочином, що колись може повернутися до людини, яка скоїла його.

Читайте також усі 👉 Вірші Івана Франка 👈 на нашому книжковому сайті Читака.