«Наречена по п’ятницях, або Сім п’ятниць на тижні»
Ольга Обська

Розділ 1. Попутник

 
  Ніколетт пощастило. У диліжансі, розрахованому на шістьох пасажирів, були вільні місця. Цілих п'ять вільних місць. Вона увійшла всередину і сіла біля вікна, акуратно розправивши спідницю. Не хотілося пом'яти свою найкращу сукню. Попереду важлива зустріч — потрібно виглядати по можливості бездоганно. Поруч розмістилася Дороті — вірна служниця, постійна супутниця і помічниця в усіх справах. Сидіння навпроти вже було зайнято паном років тридцяти в непоказному за кольором, але явно недешевому дорожньому костюмі. Незнайомець привітав нових пасажирів легким кивком голови. Ніколетт відповіла таким же ввічливим жестом. Диліжанс рушив.

  Повз вікна попливли знайомі з дитинства Діскайські пагорби, вкриті ніжною весняною зеленню. І можливо Ніколетт зайнялася б спогляданням краси квітучої природи, якби не відчуття, що з протилежної лави за нею спостерігають. А якщо вже пан не знаходить нічого поганого в тому, щоб безцеремонно роздивлятися попутницю, то чому б і їй не обвести його поглядом? Так, ненароком, під прикриттям віяла.

  Ніколетт знайшла зовнішність незнайомця цікавою. В рисах його обличчя поєднувалися абсолютно непоєднувані деталі — чітко окреслений строгий овал, мужні вилиці і підборіддя, при цьому брови трохи припідняті — з ноткою авантюризму. І очі — уважні й цікаві до безцеремонності. Ніколетт неодмінно віднесла б це до недоліків, якби сама по натурі не була допитливою. Навіть надмірно допитливою, як вважав її татко. Ну, а раз так, то Ніколетт прийшла до висновку, що незнайомець досить привабливий. І не встигла вона зробити цей втішний для попутника умовивід, як він заговорив.

  — Дозвольте поцікавитися, юна леді, куди ви прямуєте?

  Низький спокійний глибокий голос викликав довіру до співбесідника.

  — В замок Рош-ді-Вуар.

  В очах пана промайнуло здивування.

  — В замок Рош-ді-Вуар? Хочете там з кимось побачитися?

  — Так, з господарем замку, лордом Теодором.

  Здається, незнайомець здивувався ще більше. Ніколетт здогадувалася чому. Про лорда Теодора ходили чутки, що людина він непроста. Багатий, красивий, але при цьому надзвичайно зарозумілий і самовпевнений тип. І це ще не найстрашніші гріхи, що приписувалися лорду.