«Моя найдорожча»
Ґебріел Теллент

МОЯ НАЙДОРОЖЧА

1

На пагорбі примостився пофарбований у біле старезний будинок з еркерними вікнами та дерев’яною балюстрадою, обвитою трояндами й отруйним дубом. Пагони троянд відірвали деякі дошки на обшивці, і вони тепер безладно теліпаються серед заростей. На гравійній доріжці перед домом валяються позеленілі гільзи. Із машини виходить Мартін Альвестон — кремезний чоловік у фланелевій сорочці та «левайсах» — і, не озирнувшись на Тертл, яка й досі сидить у кабіні, підіймається на ґанок, глухо гупаючи берцями по дошках. Відчиняє розсувні двері зі скла й заходить. Тертл сидить іще якийсь час, слухаючи цокання двигуна, а тоді йде за ним.
Одне з вікон у вітальні затулене металевим листом із фанерною підбивкою. На ньому почеплено мішені для стрільби, розсип дірок від куль на яких настільки щільний, що здається, ніби хтось приклав до центрів тих мішеней десятикаліберник і пальнув. Кулі, що позастрягали в листі, відбивають світло й мерехтять, немов вода на дні колодязя.
Мартін відкриває бляшанку бобів «Буш», ставить її на плиту, запалює сірник нігтем великого пальця і підносить до конфорки. Та пахкає і поволі розгорається, кидаючи жовтогарячий відсвіт на обшиті дошками стіни, нелаковані шафки і заляпані жиром щуроловки.
Задні двері кухні не замикаються, від замка іручки на них самі лиш дірки. Мартін відчиняє двері ногою й виходить на недобудований задній ґанок, поміж голих балок якого кишать ящірки і буяють зарості ожини, де-не-де витикуються пагони хвощу та пухнасті стеблинки щириці, що видає кислуватий дух. Ставши на двох балках, Мартін знімає із цвяха сковороду, почеплену там, аби єноти начисто її вилизали. По тому повертає іржаву ручку крана, пускає на чавун струмінь води і протирає сковороду жмутом трави. Повертається на кухню, ставить на плиту мокру пательню, яка одразу ж починає шипіти і плюватися бризками.
Відчиняє холодильник оливкового кольору, у якому вже давно не працює лампочка, дістає два стейки, загорнуті в коричневий папір, витягує напоясний ніж Вінклера, витирає його об джинси, наштрикує на нього м’ясо і кидає смажитись.
Тертл заскакує на кухонну стойку, збиту із шорстких секвоєвих дощок. Навколо цвяхів і досі видно круглі сліди від ударів молотком.