«Марія»
Улас Самчук

Марiя
Улас Олексiйович Самчук

Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури
Улас Самчук (1905–1987) – украiнський письменник, журналiст, публiцист, спадщина якого велика i рiзноманiтна. Вiн писав не лише про рiдну Волинь, Закарпаття, а й про Велику Украiну, украiнську емiграцiю, його вважають «лiтописцем украiнського простору». Самчука свiдомо замовчували в радянськi часи. Лише в незалежнiй Украiнськiй державi твори письменника почали видаватися на його батькiвщинi. У романi «Марiя» (1934) автор першим розповiв свiтовi правду про Голодомор 1933 року, його причини i наслiдки. Через подii iз життя Марii, ii близьких, землякiв протягом кiлькох десятилiть – вiд дореволюцiйного перiоду до бiльшовицьких реформ 1930-х рокiв i геноциду украiнського селянства – автор художньо осмислюе трагедiю однiеi родини в межах трагедii всiеi украiнськоi нацii i пiдносить образ селянки Марii до символу цiлоi Украiни.

Улас Самчук

Марiя

© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2021

(Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури)

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2010

У виданнi збережено основнi особливостi лексики та синтаксису авторського тексту.

* * *

Матерям, що загинули

голодною смертю на Украiнi

в роках 1932—33.

Книга про народження Марii

І.

Коли не рахувати останнiх трьох, то Марiя зустрiла й провела двадцять шiсть тисяч двiстi п’ятдесят вiсiм днiв. Стiльки разiв сходило для неi сонце, стiльки разiв переживала насолоду буття, стiльки разiв бачила або вiдчувала небо, запах сонячного тепла й землi.

Тих пару днiв, що прожила з заплющеними очима по народженню, не входять у рахунок. Це не значить, що вона не бачила неба й землi. Вона вже чула iх, бо була еством, яке ворушилося, вiдчувало голод i голосно про це нагадувало.

Коли ж ii тепла i радiсна мати, селянка Оксана, виймала з довгоi пазухи груди, Марiя здалеко вiдчувала iх, моргала устечками й намагалась продерти своi майбутнi оченята. Оксана, розумiеться, допомагала iй, прикладала груди до того мiсця, яке пiзнiше звалося устами, i двi нiжнi теплi рожевi пелюсточки дружньо обнiмали iх.