Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста, і дика площина, І я,прикований ланцем залізним, стою Під височенною гранітною скалою, А далі тисячі таких самих, як я.
У кождого чоло життя і жаль порили, І в оці кождого горить любові жар, І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили, І плечі кождого додолу ся схилили, Бо давить всіх один страшний якийсь тягар.
У кождого в руках тяжкий залізний молот, І голос сильний нам згори, як грім, гримить: “Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сесю розбить.”
І всі ми, як один, підняли вгору руки, І тисяч молотів о камінь загуло, І в тисячні боки розприскалися штуки Та відривки скали; ми з силою розпуки Раз по раз гримали о кам’яне чоло.
Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, Так наші молоти гриміли раз у раз; І п’ядь за п’ядею ми місця здобували; Хоч не одного там калічили ті скали, Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.
І кождий з нас те знав, що слави нам не буде, Ні пам’яті в людей за сей кривавий труд, Що аж тоді підуть по сій дорозі люди, Як ми проб’єм її та вирівняєм всюди, Як наші кості тут під нею зогниють.
Та слави людської зовсім ми не бажали, Бо не герої ми і не богатирі. Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли На себе пута. Ми рабами волі стали: На шляху поступу ми лиш каменярі.
І всі ми вірили, що своїми руками Розіб’ємо скалу, роздробимо граніт, Що кров’ю власною і власними кістками Твердий змуруємо гостинець і за нами Прийде нове життя, добро нове у світ.
І знали ми, що там далеко десь у світі, Який ми кинули для праці, поту й пут, За нами сльози ллють мами, жінки і діти, Що други й недруги, гнівнії та сердиті, І нас, і намір наш, і діло те кленуть.
Ми знали се, і в нас не раз душа боліла, І серце рвалося, і груди жаль стискав; Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла, Ані прокляття нас не відтягли від діла, І молота ніхто із рук не випускав.
Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті Святою думкою, а молоти в руках. Нехай прокляті ми і світом позабуті! Ми ломимор скалу, рівняєм правді путі, І щастя всіх прийде по наших аж кістках.
Аналіз вірша «Каменярі» Івана Франка
Вірш «Каменярі» Іван Франко написав у 1878 році, а надруковано його було того ж року у відомому на той час альманасі «Дзвін». Після виходу даного твору і самого поета почали називати у народі «каменярем». А як же прийшла до молодого автора ідея написання цього вірша? Про це і йтиметься далі.
Франко завершив навчання у гімназії у 1875 році, після чого вирішив піти у мандри. Йому захотілось пішки пройтись по рідному краю (по Галичині), щоб побачити на власні очі, як же живуть люди, чим вони займаються, про що спілкуються між собою. І під час цієї мандрівки він одного разу натрапив на каменярів, які укладали бруківку на дорозі.
Поспостерігавши за цими працівниками і тим, як важко і багато їм доводиться трудитись, Франко і написав свої поетичні рядки. Але оцінка і сприйняття власних вражень дещо змінились за три роки, які пройшли з моменту зустрічі зі справжніми каменярами до написання твору. Якщо спершу Франко просто захоплювався людьми, яких побачив, то через три роки зрозумів, яка гірка доля у них була, і як недооцінювалась (у фінансовому плані) їх робота.
Більше того, каменярі стали вже не просто працівниками, а символами людей, які ведуть боротьбу за свободу, а скелі та каміння – це несправедливість і неволя, які вони намагаються подолати. Отже, каменярі прокладають шлях до нового життя, важко працюючи тривалий час. І сам Франко, нехай дещо іншим способом, але все ж так само торував нову дорогу не лише для себе, а й для інших…
Читайте також усі 👉 Вірші Івана Франка 👈 на нашому книжковому сайті Читака.
Тут ви можете слухати читання онлайн вірш “Каменярі” Івана Франка українською мовою абсолютно безкоштовно.
Вірш “Каменярі” – це схвалення благородної справи борців революціонерів, оспівування їх мужності і безкорисливості, тверда віра автора в перемогу над злом, заклик до всіх трудящих: наслідувати бо ротьбу і цим наблизити день волі.
Читайте також усі 👉 Вірші Івана Франка 👈 на нашому книжковому сайті Читака.
Ми НЕ розповсюджуємо книгу (файли) безкоштовно для скачки, оскільки це порушує Авторське право. Наш сайт носить виключно інформативний характер, де читачі можуть ознайомитися цікавим описом книги від нашого сайту, з анотацією від видавництва, відгуками та цитатами з книжки. Для того щоб отримати книгу, ми пропонуємо пропонуємо вам список посилань інтернет-магазинів для того, щоб ви змогли купити, слухати читання книги (аудіокнигу в mp3 (мп3)), завантажити / скачати або читати онлайн повну версію книги «Каменярі» Івана Франка та насолоджуватися нею.
Як правило, на сайтах-партнерах ви зможете знайти такі формати книги «Каменярі» Івана Франка: fb2 (фб2), txt (тхт), rtf (ртф), epub (епаб), pdf (пдф) українською мовою, які підійдуть на такі пристрої як - електронна книга, телефон на Андроїд (android), айфон, ПК (комп'ютер), айпад.
Якщо ви є правовласником книги «Каменярі» Івана Франка і бажаєте, щоб ми видалили її з нашого книжкового сайту, будь ласка, напишіть нам на пошту abuse.knigi@gmail.com і ми в найкоротші терміни її видалимо.