«Хороша дівчинка для поганця»
Аліса Рей

Розділ 1

  – Юль, у тебе все готово? Автомобіль чекає! – кричить батько на всю квартиру. Я ж лише зітхаю, притискаючи до себе наляканого кота Тома, який, як і я, не розуміє, що тут відбувається. З сумом поглядаю на кілька коробок, що стоять посеред моєї кімнати, і плакати хочеться. Я не планувала цей переїзд і була б щасливою залишитися тут. Тільки тато явно не оцінить мої бажання, та й я не готова відпускати його самого.

  – Все готово! – кричу. – Нехай забирають!

  Разом з Томом залишаємо кімнату, і в коридорі зіштовхуюсь з вантажниками. Тато все контролює, стоячи біля вхідних дверей. Він у мене високий, широкоплечий чоловік з блакитними очима та борідкою. Саме робота тата змусила нас різко змінити своє життя. Жила я вісімнадцять років у рідному місті та вступила до університету, про який мріяла, а в один момент тата підвищили та перевели на роботу в інше місто. Він у мене поліціянт. Слідчий карного розшуку. Мої подруги завжди захоплювалися ним, а друзі трохи побоювалися.

  – Ти як? – питає, почесавши рудого Тома за вухом.

  – Жити буду, – хмикаю. Тато сильно хвилюється через цей переїзд, тому що знає, як сильно я не хочу змінювати своє життя.

  – Тобі сподобається у столиці, люба, – торкається широкою долонею моєї потилиці.

  – Знаю-знаю, там більше перспектив, – повторюю його улюблені слова. – Я впораюсь, тату. Все не так страшно. До речі, скільки у нас часу? Хочу з друзями попрощатись.

  – Пів години є точно, – відповідає. – Біжи!

  Він забирає у мене Тома, а я цілую його в щоку та швидко взуваю кеди. Знаю, що друзі зараз у парку, тому перебігаю дорогу і біжу туди.

  Велику та шумну компанію бачу ще здалеку. Хочу усміхнутися, але не виходить. Губи наче паралізувало… Хочеться плакати, адже через кілька годин мене вже тут не буде.

  – Юлько! – кричить моя найкраща подруга Женя і міцно мене обіймає. – А ми вже і не сподівалися, що ти прийдеш.

  – Тато дав мені пів години, – відповідаю і по черзі обіймаю всіх друзів. Коли ж настав час обійматися з Денисом, хлопцем, який мені дуже подобається, він робить це дуже обережно і цілує мене в щоку. Я впевнена, що, залишившись тут, могла б отримати від нього пропозицію зустрічатися. А так… цей красень дістанеться комусь іншому…

  – Ти ж не забудеш нас? – питає Денис. – Я буду тобі телефонувати.