«Еге ж…»
Сергій Мисько

Еге ж…
Сергiй Мисько


Навколо тебе туман. Туман надiй i сподiвань, переконань i прагнень… Туман, який закривае вiд тебе сутнiсть. Незаперечну сутнiсть всього, в якiй не дiють твоi правила. Ти можеш лише заховатись i тiльки на довгу мить, в туманi свого iснування. Туман… Густий туман ти в ньому хочеш чогось i живеш заради того, щоб чогось хотiти. Позбав себе всього особистого i матимеш страх i станеш жити в свiтi невiдворотностi i неминучостi. Сам на одинцi в "тому" не iлюзорному, справжньому; де немае нi добра, нi зла, е тiльки свiт без туману. Може це спасiння, а може просто твое щастя. А поки що тобi потрiбен туман, твiй, який ховае, дасть надiю, можливiсть, дозвiл жити i радiти тому, що все так е. Не бiйся його, бо це ти сам…





Сергiй Мисько

Еге ж…





Гаряче пиво


Вiн нарештi прокинувся вiд надокучливого сигналу будильника свого мобiльного. Ранок. Останнiй день лiта. Вiкенд минув. Вчорашня викладка на повну давалася взнаки. Фiзична праця – це не його коник. Цього разу вiн переконався на всi сто. Але брак грошей на цi вихiднi i ситуацiя в якiй вiн опинився примусили до виснаження тiла. Розвантажував фуру з цукром. Працював сам. Швидко, мов конвеер. Мiшки, мiшки, мiшки… окрiм них бiльше нiчого. Всi схожi один на одного, одноi ваги, одного розмiру. Вiн називав iх клонами. Безкiнечна кiлькiсть клонiв. Інодi йому здавалося, що в нього на плечах не мiшок вагою 50 кiлограмiв, а якесь створiння. Воно зручно вмостилося на його шиi, звiсило ноги та потiшаеться над ним, чухаючи до саден шкiру. А вiн мусить терпiти. Вiн терпiв. Боровся з бажанням негайно кинути всю цю свистопляску i пiти геть. Аби хоч трохи вiдвести душу, доносив мiшок до машини i жбурляв щосили, нiби намагався завдати шкоди нахабному створiнню. Але це тривало недовго. Ця процедура потребувало зайвих затрат енергii. Вiн вiдчув втому. Ще й один клон, якого вiн кинув мимо цiлi трiшки розiрвався. Цукор почав зрадницьки сипатися на землю. Добре, що цього не бачив бригадир. Швиденько пiдняв пораненого, трусонув його перед тим, як примостити дiркою до кузова машини. А цукор акуратно зiбрав у кишенi спецiвки. Вiн впорався. Сто клонiв смирно лежали на кузовi i цiеi «Газелi».

Тiло… його неслухняне тiло не хотiло вставати.