Чорна рада
Пантелеймон Кулiш
Шкiльна програма #1
У романi «Чорна рада» описуються подii iсторичного минулого, коли Правобережна Украiна вiдiйшла вiд Польщi. Суперечка за гетьманську булаву перетворюеться на темну, нечесну подiю, пiд час якоi голота трощить крамницi, селян вiдганяють кийками i немае нiякоi обiцяноi рiвностi. Здаеться, що не стали на шлях обману лише двое закоханих – Петро i Леся. Поринаючи в атмосферу темноi боротьби за владу, читач знайде в цьому iсторичному романi чимало актуальних паралелей iз сьогоденням.
Пантелеймон Кулiш
ЧОРНА РАДА
I
По веснi 1663 року двое подорожнiх, верхи на добрих конях, iзближались до Киева з Бiлогородського шляху. Один був молодий собi козак, збройний, як до вiйни; другий по одежi i по сивiй бородi, сказать би, пiп, а по шаблюцi пiд рясою, по пiстолях за поясом i по довгих шрамах на виду – старий «козарлюга». Конi в iх потомленi, одежа й тороки позапилюванi: зараз було знати, що iдуть не зблизька.
Не доiздячи верстов зо двi чи зо три до Киева, взяли вони у лiву руку да й побрались гаем, по кривiй дорiжцi. І хто тiльки бачив, як вони з поля повернули в гай, усяке зараз домислялось, куди вони простують. Крива дорiжка вела до Череваневою хутора, Хмарища. А Черевань був тяжко грошовитий да й веселий пан iз козацтва, що збагатилось за десятилiтню рiйну з ляхами. Рiч тут про Богдана Хмельницького, як вiн рокiв з десяток шарпав з козаками шляхетних ляхiв i недоляшкiв. От тодi-то й Черевань доскочив собi незчисленного скарбу, та пiсля вiйни й сiв хутором коло Киева.
Було вже надвечiр. Сонце свiтило стиха, без жари; i любо було поглянути, як воно розливалось по зелених вiтах, по сукуватих, мохнатих дубах i по молодiй травицi. Пташки спiвали i свистали усюди по гаю так голосно да гарно, що все кругом неначе усмiхалось. А подорожнi були якось смутнii. Нiхто б не сказав, що вони iдуть у гостi до веселою пана Череваня.
От же вони вже й пiд Хмарищем. А те Хмарище було окрите гаями, справдi наче хмарами. Кругом обняла його рiчка з зеленими плавами, лозами й очеретами. Через рiчку йшла до ворiт гребелька. А ворота в Череваня не простi, а державськi. Замiсть ушул – рублена башта пiд гонтовим щитом, i пiд башту вже дубовi ворота, густо од верху до низу цвяхованi.
