Вірш «Я не надіюсь нічого»
Іван Франко

Вірш «Я не надіюсь нічого» Івана Франка увійшов до збірки «Зів’яле листя», що була поділена на «жмутки». Цікаво, що всі ті «жмутки» хоч і присвячені коханню, але розповідається у них про це почуття по-різному, бо й сама любов буває різною – щасливою і нещасною, взаємною і без відповіді, прекрасною і болісною…

Нерозділене кохання може стати для людини справжньою трагедією, особливо, якщо вона має тонку душу і глибоко все переживає. От і Франко добре знав, що таке кохання без взаємності, а пережиті емоції стали поштовхом для написання поетичних творів, серед яких і цей вірш.

Через свого ліричного героя поет говорить про байдужість до дівчини, яку кохає. Герой намагається переконати, можливо, навіть самого себе у тому, що його почуття перегоріли, що тепер йому байдуже навіть, зустрінуться вони ще колись чи ні, і навіть якщо так, то це не викличе у нього реакції.

Та байдужість ця виглядає штучною, бо прийшла вона не тоді, коли почуття дійсно минули, а тоді, коли втрачено надію на взаємність. Герой все ще відчуває бажання, все ще любить, але, знаючи, що ці почуття невзаємні, він так виснажується, що все стає байдуже. Це байдужість від відчаю і безнадії, яка справжнього полегшення не приносить, тому і настрій у вірша сумний, важкий і трагічний.

Вперше твір було надруковано у 1893 році.

Читайте також усі 👉 Вірші Івана Франка 👈 на нашому книжковому сайті Читака.