Вірш «Спинюся я і довго буду слухать»
Ліна Костенко

Вірш «Спинюся я і довго буду слухать» Ліни Костенко присвячено тій порі року, коли у повітрі вже відчувається наближення осені, але літо ще не добігло кінця. Це невеличкий поетичний твір, але через нього письменниця передає такі потужні емоції, що просто неможливо, читаючи його, не відчути цей прохолодний подих серпня.

Поетеса описує власні відчуття від спостереження за природою, які у неї виникають, якщо хоча б на хвилинку зупинитись і подивитись навколо себе, вдихнути повітря, насолодитись красою і зафіксувати у пам’яті цю мить. І до цього ж Ліна Василівна закликає своїх читачів, бо кожна людина є частиною природи, Всесвіту, а такі миті наповнюють приємними відчуттями і емоціями, які залишаються надовго.

Коли літо завершується, це можна побачити не лише по листочках на деревах, які починають потроху тьмяніти, чи по вербах, що похилилися додолу, а й відчути як «пахне степом сизий деревій».

У віршованих рядках написані ознаки наближення осені, за якими легко можна зрозуміти, що це саме той період. І все ще хочеться затримати мить, насолодитись літнім теплом, але ж процеси, які відбуваються у природі, не зупинити…

Ту красу, яку створює природа, буває важко описати словами, але талановитим людям, таким як Ліна Костенко, це вдається зробити. Так літературно-поетичний світ поповнюється новими роботами, які будуть радувати ще багато поколінь людей.

Читайте також усі 👉 Вірші Ліни Костенко 👈 на нашому книжковому сайті Читака.