Книга Шале пам’яті Тоні Джадта – це збірка спогадів автора, які він записував спершу просто для самого себе, а потім наважився опублікувати. Як зазначав сам письменник, цього б ніколи не сталось, якби не підтримка близьких людей.
Так, це мемуари, але вони відрізняються від подібних книжок інших авторів. І найголовніше тут те, що автор був максимально відкритим і відвертим (іноді, можливо, аж занадто). Він розповідає і про дитинство, і про юність, і про вже доросле своє життя, а також про людей, які відігравали у ньому важливі ролі.
Дитячі роки Джадт провів у Лондоні, який відновлювався після війни, і це місто показане у тексті настільки яскраво і реалістично, що виникає відчуття, ніби читач і сам туди переноситься у реальності. Спогади автора оживають, коли він озвучує їх, і людина, яка їх читає, може на хвильку відчути навіть ті запахи і смаки, які йому так запам’ятались колись.
Із Британії письменник переміщається у Париж, потім веде читачів через Прагу, щоб потім опинитись у Нью-Йорку, де знаходиться для нього новий дім. Він пише про все, що бачив навколо, відчував, про що думав, поєднуючи захоплення автоперегонами з політичними поглядами, які видавались аж занадто радикальними. Не оминув увагою літератор і хворобу, яка спочатку здолала його тіло, закувавши у кайдани нерухомості, а потім і забрала життя…
«Шале пам’яті» — це мемуари, не схожі на будь-які інші. Кожен есей вносить найменші подробиці особистого досвіду в більші рамки історії. Їжа, поїзди та запахи оживають, коли Джадт веде нас з повоєнного Лондона свого дитинства через Париж, Прагу й потрапляє до Нью-Йорка, де він і знайшов свій дім. Завдяки моральній чистоті та природній дотепності Джадту вдається поєднати в собі все — від захоплення автоперегонами до радикальної політики і, нарешті, нищівної хвороби, яка, власне, і забрала його життя.
Ця книга створена тоді, коли Джадт уже був паралізований і фізично не міг писати, проте вона постала неначе в затишку старих придорожніх готелів — як останній теплий притулок у темряві останніх років.
Ми НЕ розповсюджуємо книгу (файли) безкоштовно для скачки, оскільки це порушує Авторське право. Наш сайт носить виключно інформативний характер, де читачі можуть ознайомитися цікавим описом книги від нашого сайту, з анотацією від видавництва, відгуками та цитатами з книжки. Для того щоб отримати книгу, ми пропонуємо пропонуємо вам список посилань інтернет-магазинів для того, щоб ви змогли купити, слухати читання книги (аудіокнигу в mp3 (мп3)), завантажити / скачати або читати онлайн повну версію книги «Шале пам’яті» Тоні Джадта та насолоджуватися нею.
Як правило, на сайтах-партнерах ви зможете знайти такі формати книги «Шале пам’яті» Тоні Джадта: fb2 (фб2), txt (тхт), rtf (ртф), epub (епаб), pdf (пдф) українською мовою, які підійдуть на такі пристрої як - електронна книга, телефон на Андроїд (android), айфон, ПК (комп'ютер), айпад.
Якщо ви є правовласником книги «Шале пам’яті» Тоні Джадта і бажаєте, щоб ми видалили її з нашого книжкового сайту, будь ласка, напишіть нам на пошту abuse.knigi@gmail.com і ми в найкоротші терміни її видалимо.
Скачати безкоштовно книгу «Шале пам’яті» Тоні Джадта
Видавництво «Човен» надало для ознайомлення один з есеїв, що увійшов до книжки.
Нью-Йорк, Нью-Йорк
Я приїхав до Нью-Йоркського університету 1987 року з простої примхи. Наруга тетчерівців над вищою освітою лише починалась і навіть Оксфорд мав понурі перспективи. Нью-Йоркський університет мене приваблював: за жодними мірками не будучи молодим закладом — заснований 1831 року, — його, однак, вважали наймолодшим із великих університетів Нью-Йорка. Не зовсім «місто на пагорбі», цей заклад відкритіший до нових напрямів: на контрасті до замкнутих університетських світів Оксбриджу, він безсоромно рекламує себе як «глобальний» університет у серці світового міста.
Але що таке «світове місто»? Мехіко-Сіті з його вісімнадцятьма мільйонами або Сан-Паулу, де всього на мільйон менше, — некеровані урбаністичні скопища; але вони — не «світові міста». Париж, навпаки — чиї центральні райони ніколи не перевищували двох мільйонів мешканців — був «столицею дев’ятнадцятого століття». Невже йдеться про кількість приїжджих? У цьому разі Орландо (Флорида) був би великим метрополісом. Те, що місто є столицею країни, теж нічого не гарантує: подумайте про Мадрид або Вашингтон (Бразилію свого часу). Йдеться навіть не про багатство: у недалекому майбутньому Шанхай (чотирнадцять мільйонів населення) і Сингапур (п’ять мільйонів населення), без сумніву, належатимуть до найбагатших міст на планеті. Чи стануть вони «світовими містами»?
Мені доводилося жити в чотирьох таких містах. Лондон був комерційним та фінансовим центром світу від часів поразки Наполеона й до посилення позицій Гітлера; Париж — його вічний конкурент — був міжнародним культурним магнітом і притягував усім: від будівлі Версалю до смерті Альбера Камю. Апогей Відня виявився, мабуть, найкоротшим: його злет та падіння збіглися з останніми роками Габсбурзької імперії, хоча за інтенсивністю він перевершив усі інші міста. А тоді настав Нью-Йорк.
Досвідчувати ці міста в часи їхніх сутінків виявилося моїм суперечливим щастям. У розквіті вони були зверхніми та самовпевненими. У часи занепаду в центрі уваги виявилися їхні дрібніші чесноти: люди менше часу присвячують, розповідаючи вам, наскільки вам пощастило там опинитись.
Чому ми віддаємо перевагу електронним книгам, а не паперовим?
Електронні книги не займуть місце у вашому будинку – їх можна у величезних кількостях зберігати на будь-якому пристрої. Їх ціна нижча за паперові. А ще це турбота про природу - для виготовлення однієї паперової книги потрібно близько 5 кг деревної сировини.
