«Пригоди Муравлика»
Віталій Біанкі

Пригоди Муравлика
Віталій Біанкі
Виліз Муравлик на березу. Доліз до вершечка, подивився вниз, а там, на землі, його рідний мурашник ледве видно.
Муравлик сів на листочок і думає: "Відпочину трошки — і додому".
Адже в мурашок суворо: тільки сонечко на заході — всі додому біжать. Зайде сонце,— мурашки всі ходи й виходи затулять — і спати.
А хто спізнився, той хоч на вулиці ночуй.
Сонце вже до лісу сідало.
Муравлик сидить на листочку і думає:
"Байдуже, встигну: адже донизу швидше".
А листочок був поганий: жовтий, сухий.
Дунув вітер і зірвав його з гілки. Летить листочок через ліс, через ріку, через село.
Летить Муравлик на листочку, хитається — ледве живий від страху.
Заніс вітер листочок на луку за селом та там і кинув. Листочок упав на камінь, Муравлик ноги собі забив. Лежить і думає:
"Бідна моя голівонька. Не добратися мені тепер додому. Місце навколо рівне. Був би здоровий — ураз би добіг, та от біда: ноги болять. Прикро, хоч землю кусай".
Дивиться Муравлик: поряд Гусінь-Землемір лежить. Черв'як черв'яком, тільки спереду — ніжки і ззаду — ніжки.
Муравлик говорить Землемірові:
— Землеміре, Землеміре, віднеси мене додому! В мене ніжки болять!
— А кусатися не будеш?
— Кусатися не буду.
— Ну, сідай, підвезу.
Муравлик видряпався на спину до Землеміра. Той зігнувся дугою, задні ноги до передніх приставив, хвіст — до голови. Потім ураз звівся на зріст, та так і ліг на землю палицею. Відміряв на землі, скільки в ньому росту, і знову в дугу скарлючився. Та й давай, та й давай землю міряти.
Муравлик то до землі летить, то до неба, то вниз головою, то догори.
— Не можу більше! — кричить.— Стій! А то вкушу!
Зупинився Землемір, простягся по землі. Муравлик зліз, ледве віддихався.
Глянув навкруг, бачить: лука спереду, на луці трава скошена лежить. А по луці Павук-Сінокосець крокує: ноги немов ходулі, між ногами голова хитається.
— Павуче, Павуче, віднеси мене додому! У мене ніжки болять.
— Ну що ж, сідай, підвезу.
Довелося Муравлику по павуковій нозі вгору лізти до колін, а з колін униз спускатися на спину: коліна в Сінокосця стирчать вище спини.
Почав Павук свої ходулі переставляти,— одна нога тут, друга там; усі вісім ніг, наче шпиці, в очах у Муравлика замиготіли. А йде Павук не швидко, черевом по землі черкає. Набридла Муравликові така їзда.